Евакуюватися та зберегти лікування

В Україні попри війну розширюється програма замісної підтримувальної терапії

20 червня відзначався Всесвітній День біженця. За даними Управління Верховного комісара (УВКБ) ООН у справах біженців, з початку російського вторгнення понад 6,5 млн українців стали біженцями та тимчасово виїхали до сусідніх країн, а внутрішньо переміщеними особами стали ще 8 млн. українців.

Людям, які мають проблеми зі здоров’ям та потребують постійного лікування, дуже важко наважитися на переїзд. Ще важче евакуюватися, якщо твоє захворювання ще й пов’язане з осудом суспільства. Через війну в надзвичайно складній ситуації опинилися учасники програми замісної підтримувальної терапії – тобто, люди, які живуть з наркозалежністю, і з допомогою лікування намагаються вирішують власну проблему.

Загроза гуманітарної кризи

На момент повномасштабного вторгнення росії, в Україні отримували лікування замісною підтримувальною терапією отримували понад 16 тисяч осіб.

Військове вторгнення відразу ж наклало відбиток на роботу програми – медперсоналу частини сайтів довелося евакуюватися, в деяких містах постраждали приміщення, виникли труднощі з доставкою препарату в регіони. Як результат – учасники програми ризикували залишитися без життєво-необхідного лікування, а всі здобутки від багаторічною участі людей у програмі могли бути втрачені. Навіть авторитетні експерти міжнародних організацій побоювалися, що в Україні розпочнеться гуманітарна криза, яка включатиме спалах поширення ВІЛ-інфекції.

Проте завдяки мужності лікарів, та праці громадських організацій, про катастрофічні наслідки поки не йдеться.

Зокрема, фахівці Національної Гарячої Лінії з питань наркозалежності та ЗПТ надавали учасникам програми консультаційні послуги, пояснювали як отримати лікування в іншому регіоні України або за кордоном. До нас зверталися, як ті люди, які вже прибули до безпечних регіонів, так і ті, хто планував поїздку. Усі вони потребували доступу до лікування. Але були й такі, що стикалися з проблемами з транспортом.

«Організації, що надають підтримку людям, які живуть з наркозалежністю, весь цей час працюють у тісному партнерстві. Наприклад, ми на Гарячій Лінії, знаючи, що БО БФ «ВОЛНА» за підтримки Глобального Фонду реалізовує проєкт з евакуації, переадресовували до спеціалістів цієї організації людей, які хотіли виїхати. Далі їх вивозили автобусами і доставляли в більш спокійні міста, там пацієнти продовжували лікування», – розповідає Андрій Яровий, керівник проєкту Національна Гаряча Лінія з питань наркозалежності та ЗПТ.

В умовах війни Національна Гаряча Лінія з питань наркозалежності та ЗПТ приймає звернення за номером 0-800-507-727 щодня з 7.00 до 23.00 (дзвінки в межах України -безкоштовні).

Основна потреба – лікування

У найгарячіші дні фахівці Гарячої Лінії допомагали отримували близько 50 звернень на день, більшість з яких стосувалася саме доступу до життєво-необхідного лікування в умовах війни.

«Особливість цих звернень полягає у тому, що для учасників програми ЗПТ на першому місці саме доступність замісного препарату. Саме це першочергова потреба, яку потрібно забезпечити. Тобто, людина готова поїхати до будь-якого більш безпечного регіону, але тільки якщо отримає там лікування замісною терапією. Наші фахівці робили й роблять все можливе, щоб людина зберегла безперервність лікування. Але ми повинні віддати належне і лікарям та медичним фахівцям, які проявили себе неймовірно мужніми та відданими справі у цей непростий час», – пояснює Андрій Яровий.

Розширення попри війну

Показово, що попри військові дії, труднощі з доставкою замісного препарату в ряд регіонів та припинення роботи програми в зоні, де проходять активні бойові дії, число учасників програми ЗПТ зростає. Якщо до початку повномасштабного вторгнення пацієнтами ЗПТ були близько 16 тис. осіб, то зараз учасниками державної програми стали вже майже 18 тис. осіб Це означає що навіть в такий непростий для країни час люди отримують доступ до лікування та мають можливість змінити на краще власне життя.

До речі, в російській федерації наркозалежні такої можливості не мають, а лікування замісними препаратами заборонене. Така ж ситуація в Криму та в так званих ЛНР та ДНР.