У Дніпрі вшанували Василя Макуха, який 55 років тому спалив себе на знак протесту проти русифікації
5 листопада в Дніпрі вшанували пам’ять Василя Макуха – українського дисидента, який на знак протесту проти русифікаторської політики в СРСР і введення радянських військ до Чехословаччини, вчинив акт самоспалення. Цього дня виповнюється 55 років з дня його загибелі.
Кореспондентка Радіо Свобода повідомила, що вранці громадськість збиралася на могилі Макуха на жалобний захід, пізніше – в просторі «Медіацентр» на літературно-музичний вечір.
Організатором виступило обласне Товариства політв’язнів та репресованих.
«Спалив себе на Хрещатику і тим самим послав нам сигнал до боротьби за волю України», – сказав голова об’єднання Іван Дремлюга.
На вечорі пам’яті урочисто зачитали присягу воїнів УПА, яку свого часу складав і Василь Макух, а також останній лист Василя Макуха, в якому він пояснював свій вчинок.
Як розповів Іван Дремлюга, лист, який довгий час був засекречений, віднайшли в архівах СБУ кілька років тому й надіслали копію у відповідь на запит Товариства політв’язнів та репресованих. Він був адресований першому секретареві ЦК КП України Петру Шелесту.
«Малий процент обдурених українців – то ще не весь народ. Що обдурених – то це очевидно, бо коли вони вимагали обіцяних прав від Москви для нашого народу, то отримали те, що поневолювачі споконвіку готували для підневільних, – смерть», – сказано в листі.
Учасники зібрання також переглянули фрагменти телефільму про Василя Макуха. Активісти громадської організації «Пласт» зачитали спогади про Макуха, написані його вдовою, нині вже покійною Лідією Макух.
«Відтак сказав: «Якщо зі мною щось трапиться, то знайте: я вас усіх дуже люблю». Я знала, що Василь любить мене і дітей, взагалі життя, але я знала й те, що найбільше він любить свою Україну», – мовилося, зокрема, в спогадах дружини про останню розмову з чоловіком.
Василь Макух народився у 1927 році на Львівщині у селянській родині. Юнаком підтримував зв’язок із членами «Просвіти» та ОУН, а під час Другої світової війни воював у лавах УПА, за що був засуджений радянською владою до 10 років каторжних робіт. Відбувши покарання, разом з дружиною Лідією оселився у Дніпрі. Наприкінці жовтня 1968 року Василь Макух поїхав на Львівщину відвідати сестру, а звідти – до Києва. Там, на Хрещатику, 5 листопада він вчинив акт самоспалення, вигукуючи «Геть окупантів!», «Хай живе вільна Україна!».
Помер у лікарні, похований у Дніпрі.
Упродовж кількох років громадськість Дніпра домагається присвоєння Макухові звання Героя України та встановлення йому гідного пам’ятника.
