Колісні роботи рятують поранених на передовій: досвід українських військових
Три години, які український військовий Максим провів під час евакуації з поля бою на сході України, стали для нього випробуванням на межі виживання. Він лежав усередині невеликої броньованої капсули на колесах, повністю виснажений, промоклий та наляканий. Протягом 33 днів Максим перебував у «сірій зоні» з накладеним турнікетом на нозі, і кожна спроба врятуватися здавалася майже приреченою через постійну загрозу з боку російських дронів з вибухівкою. Лише поява дистанційно керованого броньованого дрона «Маулька» дала йому шанс на порятунок.
Про це розповідає NewsWeek
«Я думав, що не виживу. Думав, що в нас влучить (дрон), або ми підірвемося й застрягнемо десь, і я так там і залишуся».
Російські дрони, які патрулюють лінію фронту на десятки кілометрів, практично унеможливили традиційну медичну евакуацію. Українські військові вимушені дедалі частіше використовувати броньовані безпілотні наземні дрони для транспортування поранених. Шість таких машин, які намагалися врятувати Максима, були знищені під час спроб, а одна з них дісталася до нього, але була підірвана ворогом.
Загрози, пов’язані з евакуацією, лише посилилися із широким застосуванням дронів. Зона ризику навколо лінії фронту розширилася, а час надання допомоги критично скоротився порівняно з міжнародними стандартами військової медицини. Доктрина НАТО передбачає правило «10-1-2», яке дозволяє врятувати багато життів у конфліктах, де контроль за повітрям можливий. Проте для України ці стандарти стали недосяжними через домінування росії в повітрі та масове використання дронів.
Виклики медичної евакуації та адаптація до нових умов
Геннадій, медик Першого окремого медичного батальйону, зазначає, що з початком повномасштабної війни в Україні ще можна було оперативно евакуювати поранених автомобілями. Зараз же будь-яка спроба забрати пораненого на транспорті може стати смертельною для екіпажу через постійну загрозу з повітря. Чим потужніше бронювання машини – тим більша ймовірність, що вона стане ціллю для дронів.
Українські фахівці постійно вдосконалюють рішення для порятунку військових. Академія Третього армійського корпусу KillHouse стала справжнім центром інновацій у сфері дронових технологій. Тут інженери, програмісти та військові розробляють і тестують різні типи наземних роботизованих комплексів, пристосованих до мінливих умов фронту. Війна в Україні стала першим конфліктом, де дрони – повітряні, наземні та морські – використовуються у такому масштабі, що змушує військових шукати нестандартні підходи.
На навчальних майданчиках KillHouse військові й цивільні збирають та випробовують дрони різної конструкції – як на колесах, так і на гусеницях. Основне завдання цих машин – витримувати складні умови, бути малопомітними та мобільними. Один із слухачів навчань розповів, що кожен підрозділ потребує власного батальйону таких дронів для виконання завдань із забезпечення та евакуації.
Наземні роботи на фронті: досвід застосування
Максим, якого евакуювали з-під Торецька, згадує, як під час поїздки чув вибухи та запах пороху. Дрон навіть наїхав на міну, але зміг продовжити рух на трьох колесах, попри пошкодження. Зараз Максим проходить реабілітацію у лікарні після ампутації ноги та зазначає, що його рана добре гоїться.
Сотні наземних дронів вже працюють на передовій, виконуючи евакуацію поранених і доставку боєприпасів. Інструктор з позивним Старк розповідає, що 90% логістичних завдань у його бригаді здійснюються саме цими комплексами. Вартість одного дрона коливається від 5 до 20 тисяч доларів, а оператори використовують їх там, де звичайна бронетехніка є надто ризикованою та помітною ціллю.
Дрони дозволяють евакуювати поранених навіть у найнебезпечніших умовах. Якщо для Максима використали броньовану капсулу, то багатьох інших перевозять на дистанційно керованих візках, загорнутих у броньовані ковдри. Інструктор з позивним Історик, який сам був евакуйований таким чином після поранення, згадує, що поїздка була тряскою, але значно безпечнішою, аніж очікування допомоги від бронемашини. За словами Старка, лише за рік дрони його бригади подолали 70 тисяч кілометрів і врятували сотні людей.
Історик, який до війни навчався на вчителя історії, підкреслює, що попри незручності під час транспортування, такі дрони дають шанс вижити навіть у найскладніших умовах. Українські військові зберігають почуття гумору навіть після найважчих випробувань, що допомагає їм долати труднощі війни.
