Надежда есть? Какие перспективы закрытия молочной фермы в Стрельниках?
(Укр.) Сільське господарство — це не лише зерно та олія, а й молоко та м’ясо, фрукти, овочі та продукти їх переробки. При цьому отримати якісний кінцевий продукт можна виключно завдяки системному підходу і чималим інвестиціям. Ба більше, власна ферма – це важка щоденна праця, а створити справді успішне господарство можна лише маючи підтримку громади та відданий колектив. При цьому, саме по собі створення ферм в об’єднаних територіальних громадах та селах — чудовий шанс відродити село, та розвинути власну громаду, передає NW.
Проте, попри такі, здавалося б, чудові перспективи розвитку, експерти стверджують, що м’ясо-молочна галузь України знаходиться в кризовому стані, адже за статистикою за останні два роки частина імпорту сировини зросла, а власне виробництво занепадає у багатьох регіонах. Кількість сировини, що надходить на переробку стрімко зменшується, що призвело до помітного зниження виробництва в Україні масла, сирних продуктів та сухого знежиреного молока. Цей невеселий тренд має свої причини та матиме наслідки у майбутньому. Що ж призвело до такої ситуації? Причин є кілька, в першу чергу, це низький рівень державної підтримки, відтік робочої сили, погано розвинена інфраструктура, а подекуди некваліфіковане управління підприємством.
Приміром, на Бахмаччині вже близько 15 років існує СТОВ «Надія», яке в різні періоди своєї роботи було частиною різноманітних груп компаній та було одним з найбільших місцевих виробників. Проте нині підприємство переживає не найкращі часи та схоже на те, що скоро його буде нікому утримувати, а багато місцевих мешканців втратять робочі місця. Якщо вірити відкритим джерелам, банк землі СТОВ «Надія» складає 14 тис. га. Працюючих 361 чоловік, 3627 власників земельних паїв у 9 населених пунктах. В масштабах громади та й області – це чимало і втрачати дійсно є що.
З початку року компанія почала закривати свої представництва на території Чернігівської області, що матиме наслідком не лише раптове скорочення робочих місць, а й занепад осередку життя на селах, де «Надія» проводить свою господарську діяльність.
Підприємство вже не виконує свої зобов’язання перед пайовиками та, не просто вчасно не виплачує орендну платню, а й тримає надзвичайно низьку ставку, у порівнянні з сусідніми громадами. Як наслідок, місцеві громади недоотримують соціальні виплати та пільги, не вистачає коштів для розвитку місцевої інфраструктури, адже компанія перестає сплачувати податки, а це мінус у частині бюджетних надходжень. Найгірше, що компанія не інвестує у розвиток місцевої громади, а від цього страждають незахищені верстви населення. Чим закінчиться ця історія – невідомо. Ситуацію може врятувати диво, або новий надійний інвестор.
Iван Дорош
