Нардеп Дмитро Соломчук про гранти, ціни на молоко, переваги українських сирів над польськими та відновлення поголів’я корів

Поки Україна та Євросоюз шукають запобіжники від блокування західних українських кордонів ситуація з експортом і транзитом продовжує гостро стояти перед вітчизняними виробниками. За словами деяких представників бізнес-середовища, чи не найбільше від перекриття пунктів пропуску на західних кордонах страждають агровиробники та постачальники продукції АПК.

А деякі аграрні асоціації на цьому тлі знову відновили дискусії про цільову держпідтримку по окремим галузям. Народний депутат України з фракції “Слуга народу”, член комітету ВР з питань аграрної та земельної політики Дмитро Соломчук оцінив, чи налаштована сьогодні держава і парламент на точкову підтримку окремих гравців та що відбувається з цінами вітчизняну молочку — чому вона дорожчає?

— В Україні станом на січень 2024 р. офіційно поголів’я великої рогатої худоби в усіх категоріях господарств оцінювали у 2233,60тис.голів, що на 3,3 % менше від показника на січень 2023 р. Є просідання об’ємів переробки молока та зростає імпорт молочної продукції. Одночасно Україна прискорює євроінтеграційні процеси. На цьому тлі поновились дискусії про можливу державну підтримку молочної сфери. Які думки з цього приводу є в парламенті та чи є у держави можливість наростити допомогу молочникам у поточному та наступного року та у якому форматі?

— По-перше, зменшується поголів’я через воєнні дії та через війну в історичних областях, які були молочними. Це — Чернігівська, Сумська, Харківська області, де раніше було величезне поголів’я. Зрозуміло, що багато корів дійного стада загинуло, зокрема, коли російські війська просто розстрілювали навіть корів. Але якщо взяти західні регіони, там поголів’я збільшується.

По-друге, також збільшується кількість молочних сімейних ферм. Тому що на сьогоднішній день ринок і виробництво у нас маленькі, щоб забезпечити існуючими потужностями все населення. І тут є куди ще рости, як мінімум в три рази. Саме настільки нам ще потрібно збільшити поголів’я.

— Що для цього потрібно?

— Минулого року була і в 2024-му є дотація для аграріїв в сумі 7 тисяч гривень на одну голову дійної корови (для стада до 100 голів). І потім ще 2 тис. грн, якщо у фермерів є поголів’я овець та кіз. Адже люди також активно займаються козами. Оскільки це молоко стало вже популярним. Колись не було культури його споживання, а зараз вже є культура споживання молочних продуктів з козиного молока та з овечого. Таким агровиробникам виплачуються по 2 тис. грн на голову (у стаді до 500 голів).

Також діють грантові програми Мінекономіки по переробці. Можна подавати заяви на гранти як на маленькі суми, так і на кілька мільйонів саме на обладнання (на переробку).

Таким чином, кількість підприємств у нас збільшується, але, зрозуміло, не прямо такими стрімкими темпами. Оскільки тут встало іще питання у тому, що нема людей.

Нема, кому працювати. Це сьогодні стає величезною проблемою: якщо навіть є кошти, то немає кому працювати. Якщо навіть людина (фермер) взяла грант чи кредит, або має власні ресурси для купівлі обладнання, то потрібно найняти десять толкових людей, поставити, щоб вони працювали на цьому обладнанні, але немає кому дати ці робочі місця.

Зараз з цим викликом ми стикнемося навіть більше, ніж з доступністю фінансових ресурсів.

— На внутрішньому ринку ціни на молоко і сири теж поступово ростуть через певні кризові тенденції у тваринництві та в молочній сфері. То чи можна говорити про якусь серйозну кризу і як далі діятиме держава, чи вживатиме якихось глобальних заходів?

— Що стосується цін на молочні продукти, не скажу, що вони сильно так стрімко подорожчали. Подорожчання певне відбулося, але потрібно враховувати, що це також відбувається в контексті здорожчання енергоресурсів. Тому що частіше молочні продукти ростуть в ціні через це та через логістику (доставку до магазинів) та зберігання молокопродуктів (обов’язково це — холодильне обладнання, і зрозуміло, що воно енерговитратне).

Якщо порівнювати з тим, що деякі люди кажуть, мовляв, завозять масово в Україну польські сири, і тому вони дешевші за українські. Вітчизняні якісні, а в польські напхають різного непотребу та пальмової олії й везуть сюди в Україну труїти нас.

Нам потрібно їсти наше вітчизняне. Польський сир просто неякісний. Якщо в тій же Польщі також зайдете в магазин, то якщо продукт якісний, повірте, там він коштує дорожче, ніж у наш.

— Питання в контексті блокування західних кордонів України. Через дії блокувальників була порушена логістика, і наші виробники-експортери потроху втрачають зовнішні ринки. Як ситуація буде розгортатися далі?

— Для наших внутрішніх виробників достатньо українського ринку — він досить великий. Так, зрозуміло, що були проблеми через блокування кордонів, але наші постачальники мають на молочні продукти досить непогані контракти з Об’єднаними Арабськими Еміратами, з Кувейтом. І вони навіть через Польщу, літаками через Варшаву, часто здійснювали поставки. Це взагалі то була транзитна продукція, і не зрозуміло, для чого її блокували.

— Наостанок питання щодо переробки. Молочники скаржаться, що є проблема з переробкою через дефіцит сировини, тож як вийти із цієї ситуації?

— Як я і казав вище, в Україні потрібно збільшувати поголів’я як мінімум в три рази. Так, дійсно, не вистачає сировини, тому що маленьке поголів’я корів. Адже історично велике поголів’я було на Чернігівщині, Сумщині та у Харківській області. Росіяни багато ферм розстріляли. Західна Україна і Центральна зараз поголів’я нарощує. Але це дуже довгий процес. Не можна поголів’я за рік, за два, за три наростити/відновити до того рівня, яким воно було. Це довгий період, як мінімум мова йде про 7-8 років.

За матеріалами: “Телеграф”