Як херсонський фермер повернувся садити картоплю в Чорнобаївку
Фермерське господарство Сергія Рибалка, яке до повномасштабного вторгнення працювало на лівому березі Херсонщини, цього року відновило роботу на рідних землях і взяло в обробіток ділянки в Чорнобаївській громаді. Попри близькість бойових дій і ризики для безпеки, господарство засадило ранню картоплю та почало відновлювати зрошувальні системи
Про це розповідає NewsWeek
«Ми повернулися на Херсонщину. Ми взяли землю у Чорнобаївській громаді. І цього року навіть посадили там картоплю. Вже посадили картоплю в зоні можливих бойових дій. Тому що для нас це дуже важливо. Хоч і дрони літають, хоч і все там літає, але відновлюємо зрошення і працюємо»,
Історія господарства та спеціалізація
Підприємство родини Рибалків існує з початку 1990-х і спочатку вело діяльність у селі Чулаківка на лівобережжі Херсонщини. Господарство вузько спеціалізувалося на вирощуванні картоплі — товарної, насіннєвої та для переробки. До повномасштабного вторгнення загальні площі обробітку сягали кількох тисяч гектарів: до війни агрохолдинг мав у роботі приблизно 2700 гектарів у південному кластері та додаткові площі на півночі для насіннєвої картоплі. Після втрати південних земель родина розгорнула виробництво на Житомирщині, де облаштували кластер для насіннєвого матеріалу та продовжили сезонні роботи.
Окупація, релокація та людські втрати
24 лютого початок широкомасштабної війни відрізав господарство від решти регіону, техніка й будівлі залишилися на півдні. Через бойові дії та біляву окупацію частини територій власник змушений був релокувати підприємство на Житомирщину. Низка об’єктів, включно з новим сховищем і системами зрошення, залишилися в зоні контролю окупантів або були втрачені.
Фермер розповідає також про випадки репресій і насильства в окупованих громадах, зокрема персональні трагедії серед місцевих жителів і працівників господарства. Ці свідчення доповнюються повідомленнями правоохоронних органів і омбудсмена про факти загибелі цивільних і тортури в період окупації
За оцінкою власника, збитки господарства через втрачене і пошкоджене майно сягають близько 10 мільйонів доларів — йдеться про техніку, продукцію та інфраструктуру, яку неможливо наразі використовувати. Підприємець наголошує, що для тих, хто втратив єдину локацію для роботи, держава наразі не має спеціальних програм відшкодування втраченого майна, а існуючі механізми покривають лише пошкоджене або знищене майно.
Після релокації на Житомирщині господарство відновило працевлаштування і взяло на роботу людей, що виїхали з окупованих територій. Нині в структурі працюють десятки релокованих співробітників і родин, які переїхали з Херсонщини та інших окупованих регіонів. Керівництво підприємства систематично приймає релокованих працівників, забезпечуючи їх роботою та життєвими потребами в новому місці.
Попри психологічний тиск і страх через обстріли та ризиковість робіт у прикордонній зоні, фермери вирішили відновлювати роботу на батьківщині — частково як економічну необхідність, частково як принципове повернення землі та праці на рідні угіддя. На думку власника, важливо, щоб земля продовжувала оброблятися і давати урожай, навіть коли безпекова ситуація залишається напруженою
Фермер підкреслює потребу спеціальних інструментів підтримки для тих, хто втратив майно внаслідок окупації: наприклад, механізмів, що дозволили б таким агровиробникам конкурентно брати участь у земельних аукціонах або компенсаційних програмах на базі сплачених податків за кілька років до війни. Це, на його думку, допомогло б відновити виробничий потенціал і повернути людей до роботи на звичних землях
