Одна з цілей ворога – виснажити ППО України – Олександр Левченко
Олександр Левченко, історик, дипломат, посол України в Хорватії та БіГ (2010-2017 рр.):
В ніч на 11 грудня Росія вчергове атакувала Україну, цього разу застосувавши 18 ударних дронів іранського виробництва Shahed-134 та 8 балістичних ракет. Всі цілі були знищені українською протиповітряною та протиракетною обороною. Жителі Києва та представники іноземних посольств знову чули вибухи у небі над українською столицею. Росія повернулася до минулорічної тактики ураження критичної інфраструктури України. Держава-агресор навмисно б’є по цивільних об’єктах, воюючи проти цивільного населення і мирних міст. В такий спосіб Кремль намагається ще й помститися за поразки на полі бою, адже за більш ніж півтора року війни російська армія так і не спромоглася досягти своїх стратегічних цілей. Ефективність роботи української ППО та ПРО доводить, що ЗСУ максимально використовують можливості західного озброєння, буває і на всі 100%. Російські заводи працюють у три зміни, виробляючи дрони-камікадзе, крилаті та балістичні ракети для терору українців. Одна з цілей ворога – виснажити ППО України, тому ми потребуємо більше сучасних засобів різного типу для захисту неба, включаючи середнього і дальнього радіусу дії. Стійкість України у протистоянні російської агресії – питання безпеки і стабільності Європи, адже гуманітарна криза, яку намагається влаштувати Росія, загрожує негативними наслідками для всього континенту.
Ведучи складну боротьбу з російськими військами, Україна продовжує шлях до реалізації своїх євроінтеграційних цілей. 9 грудня президент України підписав ухвалені Верховною Радою зміни до законодавства про національні меншини. Реформування сфери захисту національних меншин було однією з вимог для початку переговорів про вступ України до ЄС. Український парламент продемонстрував згуртованість та конструктив: рішення ухвалено конституційною більшістю у 317 голосів. Прийняті закони відповідають європейським стандартам і водночас не становлять загроз повернення русифікації. Угорській національній меншині в Україні гарантуються такі ж права, які Угорщина гарантує своїм національним меншинам у себе в країні.
Тому вимагання більшого від іншої сторони ніж сам даєш з цього питання просто є некоректним та нереальним. Реакція офіційного Будапешта на законодавче посилення захисту нацменшин в Україні має стати моментом істини: чи справді офіційний Будапешт переймається забезпеченням прав меншин на своїй території і прав етнічних угорців за кордоном, чи блокування євроінтеграції України здійснюється на догоду Кремлю та виконання наказу Путіна.
Офіційний Київ сподівається на ухвалення позитивного рішення про початок переговорів про вступ України до ЄС під час саміту Європейської Ради у Брюсселі 14-15 грудня. Можливе угорське блокування тільки зруйнує існуючу систему прийняття рішень в ЄС та вимагатиме дій щодо доцільності перебування в європейській сім’ї народів відвертих прибічників Кремля та наймитів Володимира Путіна. А сам Путін себе вважає вічним вождем російської нації. Дорвавшись до влади у 2000 році він не бажає її втрачати ні на тиждень.
9 грудня ц.р. Володимир Путін оголосив про намір знову балотуватися на президентських виборах в РФ у березні 2024 року. Всупереч здоровому глузду Путін вже вп’яте претендує на президентську посаду. Його авторитарний режим беззмінно панує в Росії вже понад 20 років. Жадібність Путіна та його оточення до влади підштовхує його знову за допомогою підвладних медіа та адміністративного ресурсу вкотре отримати фотелю глави держави. Путін тому так і ненавидить західні цінності, які обмежують перебування будь-якої особи на вищій державній посаді двома термінами. У Росії вже давно немає умов для прозорих і змагальних виборів: всі конкуренти Путіна або залякані, або ув’язнені, деякі вбиті, решта у вигнані за кордоном.
У Кремлі не приховують, що ці вибори – “не демократія, а дорога бюрократія”, про що говорив прес-секретар Путіна Дмітрій Пєсков. Їх мета – просто змусити населення засвідчити свою лояльність тирану і примітивно проголосувати за нього. Таким чином, довести світу, що більшість росіян підтримують політичний курс диктатора. А якщо якимсь чином голосів на підтримку Путіна не вистачатиме, то для цього і існують Центральна та місцеві виборчі комісії, у складі яких знаходяться добре перевірені режимом люди, які оприлюднять необхідну Кремлю цифру підтримки. Росія при путінському режимі стрімко деградувала і перетворилася на тоталітарну державу, що перебуває у міжнародній ізоляції та масово знищує на війнах своїх та іноземних громадян. У міжнародної спільноти є всі юридичні підстави не визнавати законність російських виборів 2024 року.
Одна з таких підстав – примусове залучення до так званого «голосування» громадян України, які перебувають на тимчасово окупованих РФ територіях. Це порушення діючих норм і принципів міжнародного права та намагання легалізувати тимчасово окуповані російською армією території України як незаконну анексію. Москва вважає, що з проведенням незаконних виборів на цих окупованих територіях вона отримує право на їх довголітнє захоплення. Світове співтовариство вже зараз має сказати жорстке «ні» російському тирану, який зібрався знову псевдо обиратися президентом Росії та й ще на українські землі.
Територія Путіна як тиранозавра це тільки Російська Федерація.
