При Путіні День перемоги над нацизмом перетворився на шовіністичне шоу – Олександр Левченко
Олександр Левченко, історик, дипломат, посол України в Хорватії та БіГ (2010-2017 рр.):
Відтепер 8 травня в Україні буде Днем пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні, а 9 травня – Днем Європи. Ці зміни внесено указом президента України Володимира Зеленського. 8 травня у більшості європейських країн відзначають День перемоги над нацизмом. Акт про повну капітуляцію гітлерівської Німеччини було підписано 8 травня 1945 року. Тому Україна святкуватиме саме цього дня, а не 9 травня, як придумала Москва, бо кремлівський годинник тоді вже показував початок нового дня. Україна повністю розходиться з Москвою щодо Дня Перемоги.
У Другій світовій війні українці як нація зазнали найбільших втрат населення серед усіх європейських народів. З 20 мільйонів радянських громадян було вбито 10 мільйонів українців, а демографічні втрати досягли неймовірних 14,2 мільйонів жителів із 27 мільйонів радянських людей. Це жахливі цифри депопуляції українців як нації. Поважаючи внесок України в перемогу над нацизмом у Другій світовій війні, Україна отримала місце в ООН як одна з 51 країни-засновниці ООН як міжнародної організації універсального характеру, створеної для того, щоб людство мало можливість уникнути нової світової війни, яка може стати фатальною для існування людської цивілізації на нашій планеті.
Переважно українці воювали у складі Першого, Другого, Третього та Четвертого Українських фронтів з гітлерівським Вермахтом та арміями-сателітами, які підтримували Третій Рейх. Наприкінці війни більшість союзників Гітлера відріклися від нього, за винятком Угорщини, яка до кінця воювала на боці нацистів. Після визволення Кримського півострова Четвертий Український фронт об’єднався з Третім, де чисельність українських воїнів становила понад 60%.
Після визволення України від нацистів Перший Український фронт вів бойові дії у південних регіонах Польщі, визволяючи Краків і Вроцлав, а потім рухаючись на Берлін і південь східної Німеччини. 2-й Український фронт в основному вів бойові дії в Чехословаччині, а 3-й Український фронт вийшов на Балканський півострів, пройшовши через Румунію, Болгарію та отримавши прохід через Югославію для входу в союзну Гітлеру Угорщину. Радянські солдати на Балканах були переважно українського походження.
У Російській Федерації за президента Путіна День перемоги над нацизмом перетворився на шовіністичне шоу, в якому прославляють російську зброю та нібито найхоробріших у світі солдатів. Не знаючи історії, Путін у 2010 році заявив, що СРСР міг перемогти Гітлера і без України, навіть не підозрюючи, що українці пожертвували більше в цій війні за всіх росіян, про що говорять жахливі цифри українських втрат. Великий послідовник диктатора Сталіна, Путін через своїх пропагандистів завжди представляв перемогу у Другій світовій війні як здобуток російського народу, що абсолютно не відповідає дійсності. Київ ніколи спеціально не підраховував українські втрати, але після цих нахабних слів Путіна змушений був це зробити. Кремлівська зграя навіть не знає, що вся Україна зі сходу на захід з півночі на південь у величезній кількості кладовищ убитих і загиблих під час Другої світової війни. Тому ми не дозволимо російським сучасним фашистам звинувачувати українців у нацизмі. Кремль – це не те місце, де можна давати всім оцінки, коли він силою сам займає чужі території і вбиває чужих громадян, як це робив Гітлер наприкінці тридцятих – на початку сорокових років минулого століття. Погрози Москви про те, що «можемо повторити і знову дійти до Берліна», є лише проявом російського шовінізму та примітивної воєнної істерії. Без Першого Українського фронту, де служив мій дід, радянська армія не мала шансів зайняти Берлін і Польщу, а без Другого і Третього Українських фронтів – Чехословаччину, Румунію, Болгарію, Угорщину, Австрію. Це знають усі, хто вивчав історію Другої світової війни, крім пана Великої Брехні з Кремля. Він тільки загрожує всім і веде російський народ у темряву шовінізму і фашизму, коли він ненавидить інші народи, держави і нації, тому що кожен на світі начебто чимось винен Москві. Відзначати свято 9 травня до Москви не приїдуть навіть близькі Кремлю делегації. Путін зрозумів, що в своєму шовіністичному пориві святкувати День Перемоги він змусив від нього відмовитися навіть своїх багатьох союзників, і йому потрібно було щось вигадувати, що пояснювало б, чому в РФ не буде військових парадів і святкових маршів так званих Безсмертних полків, коли люди в РФ носили фотографії своїх близьких, які загинули на війні. Тепер до їх хотіли приєднатися родини з фотографіями тих, хто загинув на війні в Україні. Але їх могло бути стільки, що кремлівська пропаганда не мала б сил пояснити такі людські втрати, а це майже 200 тисяч загиблих російських солдатів. Тому Москва сама була змушена була влаштувати атаку на Кремль, щоб скасувати більшість військових парадів, бо вже немає армії, щоб марширувати по Красній площі, коли всі основні боєздатні сили зараз в Україні. Крім того, Кремль шукав привід для підготовки великої, жахливої провокації проти України. Путіну залишалося лише це, щоб якось представитися перед російським суспільством на 9 травня. Тільки в Москві забувають, що якби були живими ветеранами 1-го, 2-го і 3-го Українських фронтів, то вони б з голими руками пішли б на Москву хапати за горло Путіна, Шойгу, Герасимова, Медведєва. Ніхто не пробачить цим кремлівським мерзотникам вбивство українських дітей, особливо в День Перемоги.
