Російсько-українська війна має завершитись саме там, де почалась – в звільненому Криму – Олександр Левченко
Олександр Левченко, історик, дипломат, посол України в Хорватії та БіГ (2010-2017 рр.):
26 лютого Україна відзначила День спротиву російській окупації Автономної Республіки Крим та міста Севастополя. Дату приурочено масштабному мітингу на підтримку територіальної цілісності України під стінами Верховної Ради АРК у 2014 році. Громадянське суспільство власними діями засвідчило, що Крим – це Україна. Цього дня в Україні згадали та вшанували мужність тисяч мешканців Кримського півострова, які чинили і продовжують чинити спротив окупантам. Кримчани чекають на визволення півострова Силами оборони України. Росія перетворила Крим на плацдарм агресії, а цивільне населення півострова використовує як живий щит та “гарматне м’ясо”, незаконно мобілізовуючи українських громадян на війну. Кримчани стали заручниками окупації. Росія принесла в Крим політично вмотивовані переслідування, насильницькі зникнення, вбивства, позбавлення свободи слова та віросповідання, мілітаризацію дитинства, руйнування української культурної спадщини, екологічну небезпеку. Російська агресія почалася 10 років тому з окупації півострова. Саме в ніч на 27 лютого 2014 року російський спецназ захопив приміщення Верховної Ради та уряду АРК. Тоді московська пропаганда російський спецпризначенців представляла як кримську самооборону. Та Кремль вже через день почав відкрито слати свої бойові частини з Краснодарського краю на територію українського півострова. Тому російсько-українська війна має завершитись саме там, де почалась – в звільненому від російської тимчасової окупації Криму.
При цьому 28 лютого у непідконтрольному Кишиневу Придністров’ї відбувається так званий “з’їзд депутатів усіх рівнів Придністровської Молдавської Республіки (ПМР)”. Придністров’я – невід’ємна, міжнародно визнана територія Молдови, на якій однак діє підконтрольний Росії режим так званої “ПМР”. Російські війська в Придністров’ї – не миротворці, а окупанти. Їх “миротворчий мандат” не визнаний ніким, окрім Москви. Так звана “ПМР” – інструмент кремлівських провокацій як проти Молдови, так і України, а так званий “з’їзд депутатів усіх рівнів ПМР” – екстраординарна подія, яку востаннє проводили у 2006 році. Існує загроза, звернення “з’їзду” до Москви з проханням про анексію Придністров’я. Ймовірне рішення РФ про анексію Придністров’я може створити ще одну точку напруги на кордоні з Україною. І стати серйозною перешкодою європейській інтеграції Молдови. Від початку 2023 року російські спецслужби намагаються дестабілізувати Молдову і повалити демократичний уряд Майї Санду. Росія демонстративно використовує повітряний простір Молдови для прокладання курсу ударних безпілотників “шахедів”, які атакують Україну.
А в цей час фіксується масова розсилка повідомлень мешканцям Закарпатської області через месенджери із погрозами угорській громаді нібито від імені “українських націоналістів”. Маємо справу з операцією російських спецслужб, спрямованою на розпалювання міжетнічної ворожнечі та дискредитацією України на міжнародному рівні. На російський слід вказує те, що погрози надходять з номерів операторів Казахстану, Киргизстану та Боснії і Герцеговини (Республіки Сербської). Крім того фрази угорською мовою написані безграмотно, що є спільною рисою російських фейків. Жодна українська організація не має відношення до цієї провокації. Безпеці угорської громади в Україні нічого не загрожує. Україна є державою міжетнічної та міжрелігійної толерантності. А от російська агресія та російські провокації становлять спільну загрозу для всіх етнічних громад України.
Всі добре пам’ятають погрози начебто українських націоналістів міністру закордонних справ Угорщини. Та за цими погрозами, як виявилося, стояли російські спецслужби. А от Служба безпеки України зібрала докази антиукраїнської діяльності настоятеля храму і священника чоловічого монастиря Хустської єпархії Української Православної Церкви Московського Патріархату на Закарпатті. Обидва клірики були ідеологічними прихильниками комуністичного режиму і поширювали пропаганду колишнього СРСР, зокрема заборонену комуністичну символіку й радянські гасла. Задокументовано факти оприлюднення ними ворожого контенту на власних сторінках у соціальних мережах. Затриманим повідомлено про підозру в поширенні комуністичної символіки і пропаганді комуністичного тоталітарного режиму, вирішується питання щодо обрання запобіжного заходу.
Прихильникам СРСР загрожує до п’яти років позбавлення волі з конфіскацією майна. Чи не дивно, що православні священники виступають за відтворення СРСР, який у принципі сповідував ідеї атеїзму. Але треба не забувати, що в часи Радянського Союзу всі православні клірики мали писати доноси на свою паству органам КДБ. Сам Путін був співробітником КДБ, і мав свій особистий вплив на священство Ленінградської області, тому не дивно, що саме архієпископ Кирило став Московським патріархом.
Він з початком широкомасштабної війни назвав українським народ слугами диявола, і постійно прославляє російську агресію. Кирило був помічений органами безпеки Швейцарії у співпраці із радянськими розвідниками в Женеві, де тоді працював у Світовій раді церков. Так що московський патріарх став активним прибічником відтворення СРСР, з огляду на те, що на цьому наполягає сам глава Кремля.
