Ворог використовує фактор полонених для спроб дестабілізації українського тилу – Олександр Левченко

Олександр Левченко, історик, дипломат, посол України в Хорватії та БіГ (2010-2017 рр.):

США оголосили про надання Україні чергового пакету військової допомоги на суму $250 млн. До пакета допомоги увійшли додаткові боєприпаси для систем NASAMS і HIMARS, артилерійські снаряди калібру 155 мм і 105 мм; зенітні ракети Stinger, протитанкові ракети TOW і протитанкові системи Javelin і AT-4. Також США передадуть Україні понад 15 млн патронів до стрілецької зброї, підривні боєприпаси для усунення перешкод, запчастини, медичне та інше допоміжне обладнання. Наразі це останній пакет допомоги США у 2023 році. Очікуємо затвердження Конгресом нового річного бюджету військової та фінансової підтримки України на початку наступного року. Зброя та інша допомога від США забезпечує стійкість України в умовах повномасштабної російської військової агресії, береже життя українських воїнів та мирного населення. У 2024 році Україна докладатиме зусиль для нарощення об’ємів власного виробництва зброї і боєприпасів, та інтенсифікації взаємодії з партнерами у рамках “Рамштайну”. При цьому Міністерство оборони Великої Британії повідомило про завершення базової підготовки українських пілотів F-16. Процес отримання Україною бойових літаків F-16 виходить на фінішну пряму. Цьому передували місяці підготовчої роботи у рамках “авіаційної коаліції”. Бойове застосування F-16 може розпочатися вже навесні 2024 року. Наразі літаки F-16 ще не в Україні. Завершується підготовка необхідної інфраструктури та команди інженерно-авіаційного обслуговування. Заяви Росії про нібито знищення літаків F-16 на українських аеродромах – черговий приклад брехливої пропаганди, якою Кремль намагається відвернути увагу росіян від своїх поразок в Україні. Аналогічно ЗС РФ “знищували” й інші зразки ще не отриманого Україною західного озброєння. Застосування Силами оборони України сучасної бойової авіації дозволить краще захистити українське небо та сприятиме успіхам наземних операцій з деокупації тимчасово захоплених російською армією територій.

За повідомленням уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Дмитра Лубінця, останній обмін військовополоненими відбувся 7 серпня 2023 року. Причина зупинки обміну військовополоненими – не складнощі у переговорному процесі. Це свідома, цілеспрямована позиція Кремля. Росія не поспішає повертати «своїх» вояків з полону, адже для неї вони давно “списане” “гарматне м’ясо”. Москву цікавлять лише окремі категорії полонених: пілоти, кадировці, командири, співробітники спецслужб тощо. Не потрібен такий зайвий тягар також і Україні. Київ чітко дотримується норм міжнародного гуманітарного права щодо поводження з військовополоненими, прагнучи якнайшвидше позбутися їх, взамін повернувши додому українських полонених. Ворог використовує фактор полонених для спроб дестабілізації українського тилу. Росіяни змушують українських бранців телефонувати родичам і спонукати їх виходити на протести. Україна щодня працює над розблокуванням процесу обміну (в ідеалі за формулою “всіх на всіх”), застосовуючи різні підходи для впливу на РФ.

Прем’єр-міністр Словаччини Роберт Фіцо чомусь заявив, що виступатиме проти вступу України до НАТО, оскільки це стане “початком Третьої світової війни”. Київ вдячний Словаччині за усю надану нею допомогу. Братислава зробила вагомий внесок у підтримку свободи і стійкості України, порятунок життів українців. У цьому контексті непослідовною виглядає не підтримка Р.Фіцо приєднання України до НАТО. Якщо б Україна і Захід не чинили спротив російському тиску та прийняли ультиматум Путіна про повернення НАТО до періоду 1997 року, то Словаччина не почувала б себе сьогодні так впевнено перед загрозою російської агресії. У 1999 році Словаччину єдиною з Вишеградської четвірки не прийняли до НАТО через брак волі постьатит частиною євроатлантичного простору. Прикро, що після такого досвіду Братислава сама обіцяє блокувати євроатлантичну інтеграцію сусідньої України. Третю світову наближає не активна допомога Україні, а навпаки – політика умиротворення агресора. Москва рахується лише з силою, а щедрі жести сприймає як слабкість противника.

Р.Фіцо вважає за краще щоб, «Україна з Росією 10 років домовлялися, ніж 10 років воювали». Однак, чомусь він не враховує паталогічну неприйнятність для Путін відмови від планів щодо захоплення України. А от Генасамблея ООН ухвалила оновлену резолюцію, якою засудила порушення Росією прав людини на тимчасово окупованих територіях України. Генеральна асамблея ООН – найбільш представницький міжнародний голос, який незмінно підтримує Україну. Міжнародна спільнота вже не вперше фіксує грубі порушення Росією прав людини. Кремлівська диктатура зневажає людські права та гідність. Оновлена резолюція ГА ООН засуджує дії РФ та закликає Москву не лише припинити примусовий вивіз в Росію українських дітей і цивільних заручників, але й уможливити їх негайне повернення на Батьківщину. За депортацію українських дітей Міжнародний кримінальний суд видав ордер на арешт Путіна і “дитячого омбудсмена” РФ Львової-Бєлової. Рішення Генасамблеї матимуть не лише моральні, а й політичні наслідки, адже вони є орієнтиром для політики держав та міжнародних організацій щодо держави-агресора.