Благодійність це наразі тренд або чому громадські організації небайдужі до інших
Займатись благодійністю та благою справою завжди було трендом серед багатіїв, міс Світу, зірок шоу-бізнесу, бізнесменів та інших людей. Можливо, це спосіб привернути до себе увагу, показати себе тим, ким не є насправді людина. Як мовить одне прислів’я: «Якби благодійність нічого не коштувала, то всі були би філантропами».
В Україні з настанням військового стану допомога іншим стала важливою та корисною справою. Є активні люди, які постійно «донатять» на ЗСУ, допомагають переселенцям та постраждалим сім’ям, навіть ,школярі активно допомагають зібрати гроші на потреби нашого ЗСУ. Донатити або допомагати одягом, їжею справа добровільна, кожен з нас сам приймає рішення але наразі існують громадські організації, які допомагають більш масштабно. Журналіст NW поспілкувалась із керівником громадської організації «Збережи Україну» Сєріком Олексієм Анатолійовичем та задала йому декілька важливих питань.
– Олексію скажіть будь ласка чому ви вирішили зайнятися волонтерською діяльністю?
– На початку вторгнення я вирішив, що буду залишатись у Києві та спробую бути максимально корисним для рідного міста. Пішов до воєнкомату по місцю проживання, там було багато добровольців і черговий сказав ,щоб я залишив свій номер телефона та йшов додому. Через пару днів мене набрав військовий з Печерського воєнкомату та сказав, що поки моя поміч не потрібна, тому в разі чього мене наберуть. Тим часом до мене почали дзвонити військові та добровольчі угрупування з приводу послуг будівельної техніки. Так як у мирний час я працював керівником компанії, що нададає такі послуги. Якось методом сарафаного радіо, через знайомих та друзів почали звертатися до мене за помічю в укріпленню міста. З тими працівниками,що залишились, ми почали завозити пісок та блоки в місця укріплення.
Потім приєднались до вироблення протитанкових їжів. Наши водіі завозили метал на виробництво, я у цей же час направляв туди волонтерів (своіх знаймих та друзів, не тільки співробітників), зварювальників та різбьярів. Водіі далі розвозили по місцям їжаки. Паралельно зі своєю дівчиною приєднались до об’єднання місцевих рестораторів до розвозу харчів воєнним, лікарям та соціально не захищеному населенню, яке залишились у цей час у місті. Йшов ще березень місяць, з продуктами у магазинах були перебої, тому на той час годування в якості підтримки було важливо. Коли вийськові звільнили Київську область від окупантів, ми поїхали туди годувати населення гарячими обідами та роздавати продуктові набори.
Потім почали помогати відновлювати пошкоджденне житло та розчищати сміття і уламки внаслідок вторгнення. Декому з постраждалим завозили будівельні матеріали. Кошти на діяльність використовували власні та кошти друзі, приватних осіб, які були не байдужі до постраждлалих співвідчизників.
– Розкажіть більш детально про вашу громадську організацію «Збережи Україну»?
– Так якось органічно ми з компанією, займались орендою будівельної техніки, перейшли в таку громадську діяльність, тому стало логічним бажанням офіційно її зареєструвати, що ми і зробили. Також хочу відмітити, що саме бажання зайняти активну позицію у складний час нас наштовхнуло цим займатись, бо як кажуть: «очікування смерті, гірше за самої смерті». А в той час складалось таке враження ,що саме світ руйнується та все ,що було важливо раніше, в ту саму мить вже не мало ніякої цінності.
– Як ви гадаєте військовий стан в Україні зміг розкрити справжні обличчя українців?
– Військовий стан проявив стресостійкість українців, багато хто виїхав, багато хто залишився і робив щось корисне, саме те, що вміє, хтось опановує себе у новій професії у якості волонтера. Військовий час прибрав відчуття твердого ґрунту у населення, зникла уява про безпечну реальність світу. На заміну виникло відчуття, що саме ми будуємо новий світ, який ще кращий, і саме це дає енергію рухатись далі, займаючись волонтерською діяльністю.
– Ви задоволені результатами діяльності вашої громадської організації?
– Я дуже радію, коли розумію, що діяльність нашої ГО та таких як ми волонтерів, має значну роль в тому, що Київ вистояв, саме завдяки ЗСУ та волонтерам, зараз маємо можливість відчувати себе у відносній безпеці. Але війна ще триває, тому є намір до самої перемоги вкладати усі зусилля до її наближення.
– Ми періодично дізнаємося про шахрайські дії деяких волонтерських організаціях, чи можна на вашу думку відразу зрозуміти з якими людьми краще не мати справу?
– На жаль, трапляються випадки зловживання деяких осіб, які займаються подібною діяльністю, вважаю ,що це не допустимо у будь-який час, а тим паче у військовий. Це людський фактор та виключення, тому щоб уникнути таке явище, необхідно дуже ретельно вивчати людей та цілі подібних організацій, дивитись на результати і ретельно аналізувати через критичне мислення.
– Чи можете ви з впевненістю сказати, що волонтерська діяльність є дійсно безкорисливою?
– Наскільки безкорисливою є волонтерська діяльність це питання філософське, так як бути корисним для когось та бути причетним до спільної перемоги – і є користь для багатьох. Жити у вільній, незалежній країні та спокійно спати, займатись мирною справою, саме це наразі є важливим у моєму випадку.
– Волонтери дуже часто ризикують власним життям задля виконання благої справи, чи існують на вашу думку способи, які можуть убезпечити діяльність волонтерів та громадських організацій?
– З приводу безпеки діяльності волонтерів, то відповім так, що зараз вся Україна у відносній безпеці, а волонтер – саме та людина, яка добровільно завдяки своєї стресостійкості, намагається допомогти суспільству України. Убезпечити нашу діяльність може співпраця з ЗСУ та державними установами.
