Йосиф Зісельс про російські впливи на пам’ять про Бабин Яр та важливість національної єдності
Росія вкладає значні кошти у створення наративів про Україну, намагаючись нав’язати світові міф про нацизм серед українців і їхню участь у трагічних подіях Бабиного Яру. Йосиф Зісельс, співголова Асоціації єврейських організацій та общин України, відомий правозахисник та колишній дисидент, у розлогому інтерв’ю поділився своїм баченням щодо меморіалізації Бабиного Яру, російської пропаганди й внутрішнього стану українського суспільства під час війни.
Про це розповідає NewsWeek
Російський проєкт у Бабиному Яру і його наслідки
Протягом останніх років російські бізнесмени, діючи з відома володимира путіна та владислава суркова, інвестували близько 100 мільйонів доларів у російський меморіальний проєкт у Бабиному Яру. Зісельс називає цей проєкт «Троянським конем» і частиною гібридної війни рф проти України. За його словами, «українське громадянське суспільство та експерти активно протидіяли ініціативі, розробивши власну концепцію меморіалізації трагедії, однак війна зупинила як український, так і російський меморіали».
«Уявіть собі, чого це Путін дозволить своїм «гаманцям» вкласти 100 мільйонів доларів в країну, з якою він на той момент вже воює?»
Зісельс наголошує, що російський вплив у цьому питанні не був випадковим і мав на меті посилити розкол у суспільстві, маніпулюючи історичною пам’яттю. Громадянське суспільство неодноразово виступало проти російського проєкту, збираючи тисячі підписів, однак лише повномасштабна війна з рф змогла остаточно зупинити його реалізацію.
Виклики меморіалізації та національна ідентичність
Зісельс підкреслює, що процес осмислення трагедії Бабиного Яру, як і Голокосту та Голодомору, для українського суспільства триває. Він відзначає суттєвий прогрес у поширенні знань про ці події завдяки зусиллям освітян та громадських діячів, зокрема Анатолія Подольського, який понад 30 років займається популяризацією теми Голокосту в Україні.
Він також наголошує, що лише національна консолідація може забезпечити перемогу у війні та сприяти глибокому переосмисленню історичних подій. На думку правозахисника, зараз лише близько 30% українців активно переживають війну та жертвують задля перемоги, тоді як для справжнього національного консенсусу потрібно 75–80% згуртованості.
Зісельс вважає, що під час війни головне завдання — мобілізація суспільства, і відволікати ресурси на меморіальні проєкти недоцільно, доки триває боротьба за незалежність. Водночас він застерігає, що навіть після перемоги повернення до російських ініціатив можливе лише за певних політичних умов, тому громадська пильність має залишатися високою.
В інтерв’ю обговорюються й паралелі між історією Голокосту та нинішньою війною, питання колаборації, антисемітизму та ролі історичної пам’яті у формуванні української ідентичності. Зісельс підкреслює, що злочини мають індивідуальний характер, а не групову відповідальність, і закликає не навішувати ярликів на цілі народи.
Він також наводить приклади з Ізраїлю, наголошуючи на важливості внутрішньої мотивації до захисту держави. Разом з тим, Зісельс зазначає, що українське суспільство має свою унікальну ідентичність, і не всі ізраїльські підходи можна механічно перенести на український ґрунт.
За його словами, подолання комплексу віктимності можливе лише через перемогу та усвідомлення власної сили. Він звертає увагу, що в Україні рівень антисемітизму нині є надзвичайно низьким, і ця тенденція тримається вже кілька десятиліть, що визнають і на Заході.
Наостанок, Зісельс наголошує: меморіалізація Бабиного Яру та осмислення трагедії Голокосту — це довготривалий процес, який потребує єдності, критичного мислення та відповідальної роботи зі складною історією, не дозволяючи зовнішнім силам маніпулювати минулим України.
