Коли кар`єра поступається покликанню
У цивільному житті у мене було все: стабільність, розвиток, кар’єра. Тим, хто вагається, я можу сказати одне: страх минає, а почуття правильного вибору лишається, – військовослужбовець 18 армійського корпусу Юрій Кондера.
Про це розповідає NewsWeek
До повномасштабного вторгнення рф у 2022 році Юрій працював у бізнесі на керівних посадах ведучих компаній українського рітейлу, таких як “Фокстрот”, “Рукавичка”, брав активну участь у програмі Олени Зеленської із забезпечення шкіл дитячим харчуванням. У 2022 році не зміг залишатись осторонь та долучився до лав ЗСУ. 1,5 року Юрій відповідав за підготовку бійців 44 омбр під час участі у бойових діях на Харківщині, а тепер відповідає за підготовку в усіх підпорядкованих бригадах у 18АК.
Чим займалися у цивільному житті?
Моє цивільне життя не було пов’язане з військовою службою. Закінчивши у 1999 році механіко-математичний факультет Львівського національного університету ім. І Франка, вирішив розвиватись у сфері роздрібної торгівлі, оскільки в даний момент за спеціальністю роботи не вдалось знайти.
Спочатку працював продавцем магазину побутової техніки, де швидко проявив себе в продажах і роботі з клієнтами. Завдяки результатам і відповідальності мене спочатку підвищили до керівника відділу, а потім і до заступника керівника з комерційних питань. Це була мережа магазинів побутової техніки “Фокстрот”. На той час, це одна з найбільш динамічних та інноваційних мереж. Вона дала мені ґрунтовні знання в різних сферах таких як: управління персоналом, побудову ефективних бізнес-процесів, аналіз та вплив на комерційні показники ефективності магазину, налагодження контактів з клієнтами. Робота вимагала високого рівня концентрації, стресостійкості та здатності швидко приймати рішення. Компанія “Фокстрот” давала мені можливість якісно професійно розвиватись. Брав участь у навчальних семінарах по різній тематиці, також дуже подобались різні проекти, де можна було відійти від “рамок” та повністю побудувати певний проект з “0”.
З 2013 року свою професійну кар’єру продовжив в мережі продуктових магазинів “Рукавичка”. Це, найбільша мережа в Західній Україні, що налічує десь біля 250 магазинів. Ритейл – це завжди інтенсивність, але в мережі “Рукавичка” вона була особливо відчутна. Мережа якісно змінювалась швидкими темпами. Була в пошуку нових форматів магазинів, переходила на нове програмне забезпечення, вибудовувала нові підходи до побудови асортименту, ціноутворення та роботи з клієнтами, адже лідерство не дається просто. Його треба виборювати, відстоювати і постійно тримати “високу планку”. Постійна зацікавленість власника компанії “Рукавичка” у якісній побудові всіх процесів, що відбувались в його мережі, чітко вказувала мені вектор розвитку. Це бути “№ 1” – без компромісів! Тут свою кар’єру будував вже в комерційному департаменті центрального офісу. Одна з посад – категорійний менеджер. Відповідав за формування асортименту мережі магазинів, домовлявся про співпрацю з постачальниками стосовно найкращих умов поставки товару, акцій. Ну і як же без аналітики!). Аналізував продажі, планував розвиток категорії та стратегії продажів, координував роботу з іншими підрозділами компанії: логістика, маркетинг, операційна діяльність, бухгалтерія, тощо.
З 2018 року і до мобілізації в ЗСУ– новий напрямок роботи. Компанія “Радивилівмолоко” – виробник молочної продукції, працював менеджером по роботі з ВІП клієнтами. В мої обов’язки входило забезпечувати найкращу представленість в регіональних та національних мережах, проводив переговори з мережами та підписував договори поставки товару, формував асортиментну матрицю, розробляв цінову та маркетингову стратегію. Також був залучений паралельно в деякі проєкти компанії. Одні з них це: “Реформа системи шкільного харчування” в 2021 році, а також до проєкту “Крафтової сироварні”.
Чому маючи успішну цивільну кар’єру вирішили долучитись до лав ЗСУ?
Було сильне внутрішнє відчуття, що потрібно бути там, де вирішується доля моїх друзів, моїх близьких людей, моєї сім’ї, моєї України.
Було важко адаптуватись до військової служби?
З грудня 2022 року я був мобілізований в ЗСУ. Спочатку були 2 місяці навчання на полігоні в Старичах. Потім мене направили в новостворену 44 окрему механізовану бригаду. Обіймав посаду помічника начальника відділення підготовки. З бригадою пройшов всі етапи: формування, бойове злагодження та виконання завдань в зоні бойових дій. Спочатку, звичайно, це був шок. Все нове, досвіду у військовій справі та ще й на такій посаді – “0”. Але було чітке розуміння, що від тебе залежить якими завтра підуть в бій ти і твої побратими. Ну і чітке усвідомлення того, що це – не гра, а війна. Війна, де гинуть багато людей, де не можна просто, як у цивільному житті, якщо щось не влаштовує в роботі – просто звільнитись.
Які навики з цивільного минулого стали в нагоді у війську?
Працюючи в рітейлі, я набув досвід управління командою, планування процесів, контролю виконання завдань, аналітики й роботи в умовах дефіциту часу. У військовій службі, ці навики дали мені, відносно, швидко адаптуватись. По суті, рітейл сформував у мені управлінця, який думає структуровано – що зараз повністю співпадає з потребами сучасної армії.
Яким був перший бойовий досвід?
Перший бойовий досвід з бригадою отримав в липні 2023 року, коли нас після декількох місяців бойового злагодження перекинули для виконання бойових завдань на Куп’янсько – Лиманський напрямок, де вже в бойових умовах потрібно було організовувати бойову підготовку підрозділів бригади: підготовку штурмових груп, навчання резервів, підготовку бронегруп, проведення базової загальновійськової підготовки, фахову підготовку військовослужбовців, тощо. Командування бригади було вимогливе, адже на кону стояло найцінніше, що є для кожного – це життя та здоров’я наших військовослужбовців. Вимоги були зрозумілі – впроваджувати тільки ефективні та дієві методи підготовки для наших підрозділів.
Скільки часу провели в бойовій бригаді?
В 44 окремій механізованій бригаді прослужив до квітня 2025 року.
Як потрапили на службу до 18АК? За що відповідаєте у корпусі?
Оскільки ЗСУ почали активно переходити на корпусну систему, мені було запропоновано можливість перевестись в новостворений 18 армійський корпус і організовувати підготовку не однієї бригади, а вже всіх бригад, які входять у склад корпусу.
Моє життя – це безперервний процес навчання: університет дав старт, робота в найкращих компаніях таких, як “Фокстрот” та “Рукавичка” розвинула практику, а служба в армії, відкрила нові компетенції.
Процес підготовки нових військовослужбовців починаючи з 2022 року якісно помінявся. Це можу відповідально стверджувати виходячи із свого особистого досвіду та займаної посади. Вчимось постійно та багато. Навчальний процес організований, як в середині бригад (працюють навчені та кваліфіковані інструктори), так і відправляють на навчання в навчальні центри по Україні і закордон. Постійно вдосконалюються навчальні програми, адаптовують їх до умов сучасної війни. Де потрібно – збільшують терміни підготовки військовослужбовців.
Що на вашу думку варто вдосконалити в програмі підготовки?
По-перше, у зв’язку з тим, що основні втрати відбуваються при заміні особового складу на позиціях – даному питанню передбачити окремий модуль із безпечної та злагодженої заміни підрозділів на позиціях, з відпрацюванням алгоритму в умовах обмеженої видимості, під вогневим впливом противника, при поломці транспортних засобів, при отриманих пораненнях.
По-друге, збільшити підготовку в нічний час з використанням антитепловізійного плаща, відпрацюванням маскування та укриття. Завершувати детальним аналізом з запису даного тренування з дронів, щоб особовий склад в реальних умовах бачив, як їхнє маскування впливає на їхню видимість для противника.
По-трете, впровадити модуль багатодобових навчань з обмеженим сном.
І по-четверте, акцент в бойових стрільбах робити не як на разову подію, а як на елемент системи: стрільба після фізичних навантажень, стрільба під стресом (тремтіння рук, виснаження), тощо.
Заступник керівника Офісу Президента України Павло Паліса озвучив ініціативу, щодо поступового перенесення процесу підготовки з навчальних центрів до бригад. Як ви ставитесь до таких ініціатив? Чи є готовність у бригад до цих змін?
Станом на зараз вже перенесли те, що можна робити так би мовити “на місцях”, те, що не потребує великої та складної матеріально-навчальної бази. Наприклад, багато підрозділів вже проводять БЗВП, також можна назвати фахову підготовку кулеметників та гранатометників тощо. Тобто фахову підготовку більш простих спеціальностей можна проводити, але якщо говорити про щось складніше – то наразі, у багатьох підрозділах не вистачить ні відповідних інструкторів, ні потрібної матеріально-технічної бази. Водночас, ситуація постійно змінюється, процес вдосконалюється і в майбутньому можуть з’явитися зовсім інші якісно нові рішення.
І наостанок, пане Юрій, спираючись на свій досвід, що порадите українцям, які вагаються чи йти у ЗСУ?
У цивільному житті у мене було все: стабільність, розвиток, кар’єра. Тим, хто вагається, я можу сказати одне: страх минає, а почуття правильного вибору лишається. Я сам прийшов у ЗСУ з ритейлу і зрозумів, що сучасна війна – це не тільки прямі бойові дії. Армія потребує людей, які вміють організовувати процеси, управляти командою, мають менеджерські та аналітичні навички.
