Метро на Виноградар 2.0: чи врятує новий тендер сумнозвісний довгобуд?
Метро на Виноградар стало черговим недобудом
Продовження Сирецько-Печерської лінії київського метрополітену, тобто метро на Виноградар, посідає одне з «почесних» місць серед всіх столичних довгобудів. Ще у 2018 році КП «Київський метрополітен» замовив АТ «Київметробуд» чотири кілометри підземних шляхів, електродепо та дві станції метро — «Мостицька» і «Проспект Правди» («Варшавська»). Роботи почалися у 2019 році, а відкриття довгоочікуваних станцій було офіційно анонсовано на кінець 2021 року. Вартість будівництва тоді оцінили у близько 6 млрд грн, з них місто виділило підряднику 4 млрд грн. Згодом строки завершення робіт неодноразово переносилися. Станцій як не було, так і немає, а от новий багатомільярдний тендер на будівництво вже є.
Історія «заморозки»
Історія цього довгобуду (за винятком умов повномасштабної війни) має цілком класичні для сфери державного будівництва форми: пафосний початок, гігабайти фото з представниками влади, встановлення парканів та обмеження руху, бурхлива діяльність, показовий контроль відповідальних чиновників, бравурні звітування, аж раптом затримки, проблеми з підрядником і субпідрядниками, розірвання договору, корупційні скандали, судові справи, перекидання відповідальності, журналістські розслідування, замороження будівництва.
Видимі проблеми з метро на Виноградар почалися ще у 2021 році, після повномасштабного вторгнення вони поглибилися. Станом на зараз, як стверджує в.о. начальника КП «Київський метрополітен» Віктор Вигівський, збудовано правоперегінний тунель від станції «Сирець» до майбутньої станції «Мостицька». Також частково виконані роботи щодо перекладання інженерних мереж, будівництва огороджувальних конструкцій. Про те, в якому стані нині перебувають ці «надбання», трохи далі.
Новий багатомільярдний тендер
Реанімував цю історію новий тендер, оголошений 13 травня КП» Київським метрополітеном», на продовження робіт із будівництва Сирецько-Печерської лінії у бік житлового масиву Виноградар. Очікувана вартість закупівлі — майже 14 млрд грн. Кошти для продовження будівництва передбачені у столичному бюджеті, а також Програмою економічно-соціального розвитку міста. Кінцевий строк подання тендерних пропозицій — 16:00 28 травня. Розмір надання забезпечення пропозицій учасників — майже 70 млн грн. Торги відбуватимуться 29 травня на електронній платформі публічних закупівель Prozorro.
Головне ж питання: коли? Кінцевим строком виконання робіт чи надання послуг в тендерній документації вказане 30 грудня 2026 року. Отже, у КП «Київський метрополітен» розраховують «подарувати» метро мешканцям Мостицького та Виноградаря за 2,5 року. Але, як завжди, є одне «але».
«Тривалість завершення будівництва… 30 місяців (відповідно до експертного звіту (позитивного) щодо розгляду проєктної документації на будівництво) після укладання договору з підрядною організацією, отримання підприємством дозволу на виконання будівельних робіт та з урахуванням доведення відповідних бюджетних асигнувань. Термін введення в експлуатацію об’єкта буде визначено після укладання договору на виконання будівельних робіт з підрядною організацією», — повідомив «Телеграфу» заступник начальника столичної підземки Дмитро Пеклун.
До речі, на 30 місяцях також наголошує і тимчасовий керівник метрополітену Києва Віктор Вигівський, зазначаючи, що «процес будівництва не швидкий і нічого обіцяти вони не можуть».
Претенденти на тендер
Попори привабливість тендера, станом на ранок 22 травня дані про його учасників на Prozorro відсутні. Тобто наразі жоден з потенційних учасників торгів не подав своїх пропозицій. А чи є взагалі ці потенційні учасники?
Тема будівництва метро на Виноградар стала токсичною. Будь-який виконавець робіт добре розуміє, що перебуватиме під пильною увагою суспільства та ЗМІ, а може й правоохоронців. Ба більше, заморожений протягом довгого часу об’єкт має, м’яко кажучи, незадовільний стан. Крім того, треба враховувати інтереси інвесторів гігантських ЖК, які «виросли» вздовж недобудованої гілки метро.
Отже, цілком ймовірно, що терміни для надання пропозицій пролонгують або оголосять новий тендер, а це все час. Звісно, якийсь спритник може «застрибнути» в останню мить і стати єдиним учасником торгів. Відома схема, чи не так? А далі укладання договору, неминучі відключення електрики, повітряні тривоги, погодні умови та інші фактори, що гальмуватимуть процес будівництва… Тому найправильнішим щодо термінів введення в експлуатацію станцій буде визначення «колись».
(Не) задовільний стан
Вже згаданий вище Дмитро Пеклун запевняє, що «збудований правий перегінний тунель від станції «Мостицька» до ст. «Сирець» знаходиться у задовільному технічному стані та відповідає рішенням, передбаченим проєктною документацією». Місцеві ж мешканці та особливо «сталкери» вважають інакше.
Так, у Facebook є доволі активна спільнота «Метро на Виноградар», в якій публікують фото з різних ділянок недобудови (здебільшого в районі станції «Мостицька»). Судячи з фото, на яких нерідко можна побачити дітей (!), ситуація на об’єкті не така вже й добра, або ж поняття «задовільний стан» потребує переоцінки.
Ось такий опис супроводжує фоторепортаж, оприлюднений тиждень тому: «Будівельний майданчик перетворився на прохідний двір, залишки обладнання знищуються та розкрадаються… Видно, що обладнання просто кинули без будь-якої консервації».
Щодо розкрадання, то це аж ніяк не перебільшення. Ще на початку року повідомлялося про чоловіка, який ледве не щодня спокійно виносить метал з будмайданчика. Таких «несунів» там чимало. Крім того, тунелі та траншеї не лише засмічені, а й затоплені, що також добре видно на фото. Типова картина для кінця 1980-х — початку 1990-х років…
Людський фактор
«Краси» місцевим краєвидам додає довжелезний будівельний паркан, який тягнеться майже всією вулицею Межова, а це понад двох кілометрів. Через нього у частині масивів Мостицький та Виноградар вже понад чотири роки перекрито або обмежено рух транспорту.
Як водиться, такі будівельні паркани «приваблюють» купи сміття та різного непотребу, з яким щодня стикаються тисячі людей, і будуть, судячи з усього, стикатися й надалі.
Втім, незручності, які пов’язані з довгобудом, — окрема і дуже важлива тема. Однак слід зауважити, що станції метро є об’єктами подвійного користування. Відсутність цих станцій, тобто надійних укриттів, аж ніяк не сприяє безпеці місцевих мешканців в умовах воєнного стану та блекаутів.
Наразі можна констатувати, що перспектива появи на Виноградарі метро все ще туманна, а новий тендер поки що більше схожий на намагання влади продемонструвати бодай якусь діяльність у цьом напрямку. Люди традиційно залишаються поза увагою.
Володимир Хлєбников
