Минобороны и реформы: почему не видно существенного улучшения ситуации по ключевым направлениям работы
Восемь месяцев назад, 4 марта, парламент отправил в отставку правительство Алексея Гончарука. Президент Украины, который тогда открыл внеочередное заседание Верховной Рады, объяснил решение падением производства, недопоступлением в бюджет, провалом коммуникации с местными властями по вопросам коммунальных тарифов и тому подобное. По словам Владимира Зеленского, правительство, хоть и стало «первым, где нет топ-коррупции» и «правительством новых лиц», работало недостаточно эффективно. Следовательно, произошла смена руководителей министерств. В частности, в отставку ушел и министр обороны Андрей Загороднюк.
Итак, в марте Министерство обороны получило уже военного министра обороны вместо гражданского, коим был Загороднюк. В кресло министра обороны сел генерал-лейтенант Андрей Таран, который до увольнения в запас был заместителем командующего Сухопутных войск ВСУ, заместителем начальника Главного управления разведки и тому подобное. По закону «О нацбезопасности Украины», эту должность должно занимать гражданское лицо, соответствующее стандартам НАТО. «Но у нас идет война, и для меня очень важно, чтобы армия уважала министра обороны», – объяснял кадровое решение Владимир Зеленский и отмечал, что хочет «Повернуть Министерство обороны лицом к военным» (укр.).
Що ж відбулося в українській «оборонці» за цей час?
По-перше, у політиків виникли зауваження щодо того, як далі відбувається зближення з НАТО, як дотримуються стандарти тощо. Власне, ще до того, як Андрій Таран був офіційно призначений на посаду Міністра оборони, у ЗМІ писали про таку кандидатуру. Екс-нардеп Борислав Береза запевняв, що новий міністр буде зривати виконання реформ у сфері ОПК – мовляв, після Мюнхенської конференції НАТО висловило готовність підвищити статус України до рівня партнера з розширеними можливостями, якщо темп реформ буде збережений, а це дратує Кремль. І вже після призначення новий міністр заявив, що адаптація ЗСУ до стандартів НАТО – тепер недосяжна мета. Тепер наш намір – лише «забезпечення спроможності ЗСУ взаємодіяти з силами НАТО». Що викликало обурення у політичному середовищі. Втім, у червні Україна все ж-таки отримала статус учасника Програми розширених можливостей НАТО.
Більш відчутної шкоди завдають не непродумані вислови міністра, а конкретні кроки. Вже 10 квітня міністр ліквідував Проектний офіс реформ (ПОР) у структурі Міноборони, який було створено для на розвитку та зміцнення ЗСУ в тісній комунікації з військовими та міжнародними партнерами. У міністерстві тоді пояснили, що Проектний офіс реформ був консультативно-дорадчим органом, а для реалізації мети та цілей оборонної реформи в Україні введено в дію Директорат оборонної політики. Нагадаємо, що завдяки ПОР вдалося започаткувати у відомстві систему електронних закупівель «Prozorro», змінити систему харчування, розробити нові підходи до системи забезпечення житлом тощо.
Згодом Міноборони вирішило ліквідувати Центр оборонних закупівель (ЦОЗ), який існував з грудня 2019 року і мав допомогти реформувати систему оборонних закупівель і привести їх у відповідність до стандартів НАТО. Така структура – це підвищення конкуренції на закупівлях, зменшення корупційних ризиків при закупівлях Міноборони. Наразі наявний у відомстві штат не може впоратися з усім обсягом закупівель – аби закупівлі не гальмували, необхідно вдвічі більше людей. При чому створення ЦОЗ відповідало нормам прийнятого цього року Закону України «Про оборонні закупівлі». Згідно з ним, для здійснення закупівель товарів, робіт і послуг оборонного призначення може бути створена централізована закупівельна організація, яка забезпечуватиме потреби державних замовників – не лише Міноборони, а й інших учасників сектору безпеки та оборони. ЦОЗ мав шанси вирішити одвічні проблеми військового відомства. «ЦОЗ мав підвищити професіоналізацію закупівель Міноборони: зробити так, щоб закупівлі Міноборони були зрозумілі і цікаві для учасників ринку», – каже Голова експертної організації StateWatch Гліб Канєвський.
Читайте также – Минобороны разрабатывает Стратегию военной безопасности
Рішення про ліквідацію ЦОЗ ускладнює імплементацію закону. Забезпечення централізованої закупівлі товарів, робіт і послуг оборонного призначення для цих відомств значно полегшило б запровадження низки стандартів НАТО, які необхідні для того, аби переоснастити наші силові структури. Власне, західні партнери явно не схвалять рішення про ліквідацію ЦОЗ.
«Забезпечення централізованої закупівлі товарів, робіт і послуг оборонного призначення значно полегшило б запровадження низки стандартів НАТО, які необхідні для того, аби переоснастити наші силові структури», – каже голова підкомітету з питань оборонної промисловості та технічної модернізації Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки, оборони та розвідки Ігор Копитін.
У галузі говорять про те, що не вирішується питання із повноцінним укомплектуванням військових частин. За законодавством, чисельність ЗСУ складає 250 тис., із них військовослужбовців – 204 тис.
«Але в ЗСУ на папері значиться близько півтора тисяч військових частин, всіх їх не укомплектовано. Навіть штаби оперативних командувань мають некомплект до 50%. А яка ж штатна чисельність ЗСУ, щоб укомплектувати особовим складом всі розгорнуті бригади? 350 тис. осіб. Тобто не вистачає приблизно 100-150 тис. військовослужбовців», – зазначає журналіст Юрій Бутусов.
«Нема ніякої військової доктрини, жодної реальної програми розвитку ЗСУ не було й немає. Військові частини створювалися і створюються не за планом, відповідно до бюджету, а за натхненням командування, на основі якогось карго-культу, які ніяк не прив’язані до реальності. У ЗСУ немає жодної бойової бригади, яку було би штатно укомплектовано хоча би на 70%, я вже не кажу про якість», – обурюється він.
При цьому військовослужбовців не скорочують, а скорочують штати, щоб привести їх у відповідність з тією кількістю людей, яка має бути за законом. Так, як повідомив начальник Генштабу Руслан Хомчак, «працюють відповідні структури для того, щоб привести чисельність, штати військових частин до оптимальної кількості, яка повинна бути».
Не дивно, що є незадоволені, що на цьому фоні збільшується кількість працівників апарату самого Міноборони, хай навіть йдеться і про незначну кількість, 65 осіб – з 764 до 829 осіб. Вони мають розвивати напрямки інформатизації, цифровізації та автоматизації ЗСУ (здійснення координації завдань в сфері зв’язку та інформатизації, організації діяльності у напрямку впровадження і розвитку новітніх інформаційних технологій процесів і цифровізації в сфері оборони тощо).
Читайте также – Госгеокадастр уличил Минобороны в черном использовании свыше 10 тыс. га земель
Спеціалісти говорять про те, що все йде до зриву оборонного замовлення. Як повідомляло BBC News Україна, Міноборони станом на кінець вересня уклало договори на 9,6 млрд гривень з 16 млрд. Тобто 40% від всіх коштів, призначених на потреби збройних сил, залишаються невикористаними.
«На кінець року це величезна сума. Навіть якщо контракти все ж із запізненням укладуть, виробництво та поставка реальних товарів та послуг потребуватиме значно більше часу», – прокоментував це Артур Переверзєв, який протягом 2015-2020 рр. очолював проєкт «Реформи оборонних закупівель» Проєктного Офісу Реформ МОУ.
Це все при тому, що й так оборонні закупки на наступний рік опинилися під загрозою: з січня має набути чинності новий закон про оборонні закупівлі, ухвалений цього року, але імплементація відбувається надто повільно. Нормативні акти мають затвердити і Міноборони, й інші відомства (Мінекономіки, Мінстратегпром), але процес явно затягнувся. Через що і у самому Міноборони не дають жодних прогнозів, коли цей процес закінчиться.
Перераховані кроки Міноборони та його очільників говорять про те, що наразі суттєвого покращення ситуації за ключовими напрямками роботи міністерства не відбулося. Що й дає приводи для незадоволення як у самій армії, так і у суспільстві, якому небайдуже, наскільки Україна є обороноздатною, наскільки вмотивовані всі задіяні у ключових процесах – як самі військові, так і виробники озброєння тощо.
Андрій Муравський
