На межі: 8 місяців повномасштабної війни для пацієнтів замісної підтримувальної терапії
Photo of professional female counselor helping depressed man
Експерти з ООН неодноразово висловлювали побоювання щодо можливості спалаху суспільно-небезпечних захворювань в Україні на тлі гуманітарної катастрофи, спричиненої російською агресією.
Як передає NW, занепокоєння міжнародних фахівців ґрунтувалося на досвіді попередніх військових конфліктів, якій свідчить, що будь-які суспільні зміни найбільше впливають на вразливі групи. Однією з них є люди, які живуть з наркозалежністю, а саме – пацієнти замісної підтримувальної терапії.
Втримати ситуацію під контролем вдалося завдяки зусиллям Міністерства охорони здоров’я, Центру громадського здоров’я та активній діяльності громадських організацій. Однією з них є Благодійний Фонд «Надія та Довіра», цілеспрямована робота якого яскраво демонструє, що змінилося для людей, які живуть з наркозалежністю під час повномасштабної війни.
Нові виклики
Спосіб лікування наркозалежності з доведеною ефективністю – це підтримувальна замісна терапія. Саме ця програма реалізовується в понад 60 країнах світу, але в росії її не вважають методом лікування. Як наслідок, учасники програми на окупованих територіях піддаються переслідуванню, тортурам та ризикують опинитися за ґратами.
«Вперше з неможливістю реалізовувати цю програму, покликану протидіяти поширенню ВІЛ, ми зіткнулися у 2014 році. Тоді через російську окупацію програма замісної підтримувальної терапії припинила свою роботу в Криму, Луганську та Донецьку що призвело до різкого збільшення смертей серед представників ключових груп», – розповіла Тетяна Лебедь, Голова Правління Благодійного Фонду «Надія та Довіра». Ця організація вже 14 років допомагає людям, які живуть з наркозалежністю, зокрема завдяки консультаціям на Національній Гарячій Лінії з питань наркозалежності та ЗПТ.
«Якщо порівнювати роботу Національної Гарячої Лінії з питань наркозалежності та ЗПТ у 2014 році, та в лютому-березні 2022 року, то цьогоріч стало набагато складніше. Мабуть, тому, що конфлікт не був локальним, часто люди запитували, куди їм їхати, де є можливість отримати замісний препарат, а ми намагалися спрогнозувати, як розвиватиметься ситуація», – розповідає Тетяна.
Протягом першого місяця війни Національна Гаряча Лінія опрацьовувала втричі більше звернень, ніж зазвичай. До телефонних консультацій додалося величезне число онлайн-звернень. Люди масово цікавилися можливостями для евакуації.
«Ми тісно співпрацювали з БО ВОЛНа в питаннях евакуації до більш безпечних регіонів з врахуванням того, чи зможе людина продовжити лікування замісною терапією», – розповідає Андрій Яровий, керівник проєкту Національна Гаряча Лінія з питань наркозалежності та ЗПТ.
Як вижити?
Саме це питання постало перед багатьма особливо серед учасників програми замісної терапії, які, окрім того, що потребували безперервного лікування, були змушені, виїжджаючи з окупованих територій, позбавитися від усіх документів, які б могли вказати на те, що вони є пацієнтами замісної терапії.
Ще частина людей збиралися поспіхом або втрачали документи в пожежах, викликаних обстрілами.
В таких умовах фахівці зі сфери громадського здоров’я та лікарі просили пацієнтів за можливості зберегти хоча б СІМ-карту з номером телефону, який вказаний у декларації з сімейним лікарем. Завдяки цьому можливо було ідентифікувати пацієнта й він продовжував лікування за новим місцем проживання.
Довга дорога додому
Після звільнення населених пунктів багато учасників та учасниць програми замісної підтримувальної терапії прагнуть повернутися додому. Проте питання, чи їхати назад, для учасників програми тісно пов’язане з можливістю і далі отримувати життєво необхідне лікування. Тому зараз надзвичайно важливо, щоб люди, які повертаються додому, на звільнені території, продовжили отримувати замісну підтримувальну терапію.
«Саме завдяки щоденному прийому замісного препарату учасник програми гарно себе почуває, може пройти лікування супутніх захворювань, має можливість працювати. Якщо трапляється переривання в отриманні життєво необхідного лікування, всі ці позитивні здобутки може бути втрачено», – пояснює Андрій Яровий.
Наприклад, надзвичайно актуальне питання відновлення програми замісної підтримувальної терапії на звільнених територіях Харківської області та питання розширення державної програми ЗПТ.
Фахівці Благодійного Фонду «Надія та Довіра» постійно моніторять ситуацію з наявним доступом до лікування. Завдяки активній роботі Гарячої лінії (тел. 0 800 507 727) та тісній співпраці з представниками партнерських організацій співробітники фонду слідкують за поточною ситуацією, що дає змогу завчасно виявляти проблеми та оперативно реагувати на нові виклики.
