Незабутня пам’ять про Другу світову: Як Україна і росія по-різному сприймають війну

В Україні та росії існує кардинально різне сприйняття Другої світової війни, що відображає навіть актуальність пам’яті про цю трагедію. У той час як в росії традиційно на початку травня відбуваються масові святкування, які критикуються як “побєдобєсія”, в Україні акцент робиться на пам’яті жертв війни та неприпустимості повторення подібної трагедії.

Про це розповідає NewsWeek

Часові рамки та історичні перспективи

У росії війну іменують «Великою вітчизняною», відзначаючи період з 22 червня 1941 року, коли почався напад нацистської Німеччини на СРСР, до 9 травня 1945 року – дня підписання капітуляції Німеччини. Натомість в Україні наголошують на важливості історичного контексту, починаючи з 1 вересня 1939 року, коли Німеччина напала на Польщу, а 17 вересня того ж року до війни долучився і СРСР.

Також українські дослідники звертають увагу на події 14 березня 1939 року, коли Угорщина, союзник Гітлера, напала на Карпатську Україну, що може розглядатися як один із перших етапів до початку Другої світової.

Відзначення Дня пам’яті та перемоги

8 травня 2023 року Україна вперше святкувала День пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні, що збігається з Днем перемоги в Європі. Це рішення було ухвалене на законодавчому рівні, щоб висловити солідарність з європейськими країнами у вшануванні пам’яті про жертв війни. Як зазначають представники Українського інституту національної пам’яті, «Цей день встановлений законом України у 2023 році на знак солідарності з Європою в пам’ятанні про ту страшну трагедію в історії людства. Спільним також є символ памʼяті про Другу світову війну – мак памʼяті».

Водночас, в росії пам’ять про війну часто маніпулюється, стаючи елементом державної ідеології. Гасла, такі як «Можем повторить», поширені на військових парадах та в масових заходах, створюють враження, що перемога у війні стала основою національної ідентичності росіян.

Таким чином, сприйняття Другої світової війни в Україні та росії не лише відображає історичні факти, а й впливає на сучасні політичні та соціальні процеси, ставлячи питання про пам’ять, спадщину та ідентичність у контексті війни, що триває досі.