Олександрівська лікарня у Києві: як лікування може проходити з комфортом і задоволенням
Олександрівська клінічна лікарня у столиці України (колишня Жовтнева) має культурне та історичне значення для Києва і є пам’яткою архітектури. Заснована вона ще у 1875 році. Архітектором Володимиром Ніколаєвим здійснювався проєкт першої забудови лікарні. Потреба лікарні у Києві стимулювало врятувати велику кількість людей, адже у ХІХ столітті постійно спалахували епідемії інфекційних хвороб , тисячами помирали городяни. Олександрівська лікарня на меті не тільки надавати медичну допомогу, а і навчати майбутніх лікарів. У лікарні надавали амбулаторну, стаціонарну та швидку медичну допомогу.
Журналіст NW Юлія Павліченко проходила лікування у історичній клінічній лікарні і вирішила поділитись своїми враженнями та зробити репортаж. Від самого початку і до виписки весь час дивуючись та захоплюючись таким відомим київським медичним закладом.
«Раніше я вважала, що ця лікарня лише для еліти, так як там постійно лікуються відомі та багаті люди, серед яких є бізнесмени, спортсмени, політики. Але на жаль, коли повторились проблеми зі здоров’ям і необхідно було повторне оперативне втручання, випадково роблячи МРТ в одному із медичних центрів дослідження, досвідчений працівник мені порадила звернутись саме в Олександрівську лікарню і записала номер лікаря:, за її словами справжнього професіонала, який любить свою роботу. Я подзвонила цьому лікарю і домовилась з ним про консультацію і крім нього була ще у лікаря, який мене оперував минулого року та ще у декількох, щоб вивести «середнє арифметичне». Мені тепер є з чим порівнювати, тому хочу зробити для читачів NW своєрідний огляд, а головне – правдивий, без усілякої реклами, фальшивого нахвалення але зі справедливою критикою.
У цілях приватності та добропорядності, я не буду писати назву лікарні, де проходила лікування минулого року і не буду вказувати прізвища та імені лікарів і персоналу, назву відділень та яка була операція (бо відразу стане ясно про які відділення йде мова). Що мене найперше вразило, так те, що за консультацію в Олександрівській лікарні з мене не взяли грошей, на відміну від іншого закладу, де якщо ти хочеш безкоштовно попасти до лікаря, то чекай 8 днів, а якщо за оплату, то вже можна на наступний день. Цікава річ: конкретний лікар, який мені потрібен платно може прийняти відразу, а якщо безкоштовно потрібно чекати. До слова, то я єдина хто у черзі до лікаря оплачувала консультацію, інші пацієнти мені відповідали приблизно так «за таке ще й платити, нехай обійдуться» чи « державна лікарня чому ми повинні платити».
Обидва лікарі з різних лікарень поставили мені однаковий діагноз, розповіли чому потрібна операція і як саме вона буде проходити. По сумі за лікування була названа приблизно схожа ціна, хоча в Олександрівській лікарні все одно менше і до того ж мені не хотілося, щоб мене оперував той же лікар, який був минулого року, так як він не помітив проблем з моїм здоров’ям, наслідки яких призвели до повторного оперативного втручання.
За що мені потрібно було платити: кардіограма, флюрографія, здача різних аналізів, у тому числі тест на Covid, до речі в минулорічній лікарні з мене взяли більше ніж в Олександрівській за ці процедури. За саму операцію я не платила ні там, ні там, але в минулий раз лікар мені натякнув, що я можу йому віддячити грошима на свій розсуд (тобто у кишеню, а не офіційно). Цьогорічний лікар навіть рота не відкривав про гроші, ні про які віддячення не йшло мови, гроші він не бере, так як лікарня державна і моя операція пройшла безкоштовно. Взагалі вся оплата як за аналізи, ліки, інструменти платяться виключно за реквізитами, на розрахунковий рахунок, а не готівкою. Не тільки лікар, а і анестезіолог, медсестри, санітарки не брали гроші. Мені згадується як я проходила лікування у одній з лікарень передмістя Києва, і одна із медсестер, що була на зміні мені роздратовано сказала: «Як мені ці всі пацієнти набридли, особливо пенсіонери, навіть 10 гривень мені не дадуть, а у мене двоє дітей, а те що я їм ставлю кожну зміну крапельницю, роблю уколи, то це нічого». Так відкрито мені казати про грошові віддячення просто немає совісті у медичного працівника. Я все чудово розумію, так як у медсестер важка робота, але у всьому є межа.
Що ж ще мене вразило в Олександрівській лікарні? Найголовніше те, що всі палати одномісні, на дві палати є санвузол із душем та постійною гарячою водою. Сусідня палата була вільна, тому санвузол із душем був весь час у моєму розпорядженні. Ліжка сучасні, які можна легко відсувати, поряд стояла спеціальна тумбочка з розкладним столиком, тому приймати їжу було дуже зручно у будь якому положенні. Крімс хорошого ремонту у палаті був телевізор і висіла красива картина на стіні. Перед операцією мені видали халат, футболку та тапочки. Де ж і ще таке бачиш? Мені здається, що це було єдине місце, де в державній лікарні були такі умови. Для порівняння з минулорічною лікарнею, то у палаті було 6 чоловік, санвузол один на відділення, ні про який душ і гарячу воду мови не йде. Самий тяжкий період це перша доба після операції, тому довелося проводити складну ніч під звуки храпу, розмов уві сні та постійного бурчання сусідів по палаті.
Що ж до роботи медичного персоналу? Тут те ж є велике порівняння. Найбільше в цьогорічному лікарі мені сподобалась його порядність, ввічливість, справжній професіоналізм і те, що він не казав нічого поганого про минулого лікаря, який мене оперував, хоча наслідки його минулорічного втручання затягли час моєї операції. Мій анестезіолог був веселим, добрим та приємним, він кожен день мого перебування заходив до моєї палати і питав про моє самопочуття та підбадьорював мене, особливо мені запам’яталась його фраза: «Сьогодні виглядаєте краще, як нова копійка». Минулорічний анестезіолог до мене заходила до мене лише один раз після операції і все.
Найтяжчий після операційний період (перша доба) переносилась мною дуже складно, кого оперували той зрозуміє, коли хочеться спати, болить голова, нудить і головне – болить прооперована частина тіла. Медсестра, яка була на зміні кожні 5 хвилин до мене підходила, питала про самопочуття, давала пити воду, бо після наркозу це дуже корисно, міняла постійно мені холод (такий спеціальний гель у пакеті європейського виробництва). Багато медсестер у лікарнях вночі лягають спати, але точно не тут.
Що мені сподобалось у роботі санітарок так те, що вони мене питали коли я хочу їсти, щоб принести їжу, на відміну від інших лікарень, де тобі дають в конкретний час, тому навіть якщо ти не голодний, то все одно доводиться їсти, бо потім не заснеш від відчуття голоду. Пам’ятаю як в лікарні передмісті Києва, мене годували вечерею о 15 годині, на моє питання чому так рано я чула тільки грубі, пихаті слова. Годують в Олександрівській лікарні так само як і в інших місцях: різні каші, супи, макарони, котлети, сардельки, картопля, рагу тощо.
Усі враження не можу описати, так як не факт, що читачі дочитають до кінця, але хочу сказати, що моє лікування перетворилось на відпочинок, навіть не хотілося їхати додому, в палаті було тепло:, в палаті було тепло, так як справно працювали батареї, до того ж додатково можна було вмикати обігрівач. Велика увага та ввічливе ставлення медичного персоналу дало мені відчуття 5-ти зіркового готелю. На мій подив всього цього лікар мені відповів: «Я вважаю, що такі умови повинні бути у будь-якій лікарні».
Бажаю усьому персоналу відділення, де я проходила лікування міцного здоров’я, великого щастя, радості, мирного неба над головою. Хоч я не називаю вас усіх по іменах та не кажу назву відділення, ви найкращі та чудові, було приємно з вами усіма познайомитись. Олександрівська лікарня the best!!!
PS: матеріал зроблено не з рекламною метою, не «на замовлення», а просто щоб поділитись із українцями своїми враженнями, всім тим, що я бачила на власні очі. Віталій Володимирович бережіть цю лікарню як зіницю ока. Все буде Україна.
