За якої умови можливе завершення війни з Росією – Олександр Левченко
Олександр Левченко, історик, дипломат, посол України в Хорватії та БіГ (2010-2017 рр.):
9 березня ц.р., в день народження найбільшого поета і духовного батька українського народу Тараса Шевченка, Російська Федерація здійснила масований ракетний удар по критичній інфраструктурі України.
Тарас Шевченко у своїх пророчих творах ще 170 років тому оцінив величезну небезпеку Російської імперії, яка протягом кількох століть намагалася знищити національну ідентичність українського народу. Навіть в епоху більшовизму та сталінізму Тарас Шевченко був присутній у культурно-медійному полі України та Радянського Союзу, хоча в обмеженій формі. Після приходу Володимира Путіна до влади все, що стосувалося Тараса Шевченка, в РФ було заборонено. Крім того, Кремль закрив усі українські бібліотеки та класи з вивчення мови. Мільйони українців Російської Федерації зараз не мають чим задовольнити свої культурні потреби. При цьому Москва весь час кричала, що до росіян в Україні ставляться не належним чином.
До російського військового нападу на Крим в Україні були сотні російськомовних шкіл і бібліотек. А у виданні книг, газет, роботі інформаційних порталів було навіть більше матеріалів російською мовою, ніж українською. Кремлю цього було замало, тому наприкінці 2004 року ФСБ спільно з московськими ідеологічними інституціями, включно з РПЦ, винаходить проект культурної експансії та духовного наступу на сусідні народи під назвою «русский мир». Він став платформою для подальшого впровадження в суспільне життя ідеології російського неофашизму – рашизму, з яким Володимир Путін розпочав військовий похід проти України та європейської культурної цивілізації. Можна собі уявити, який зараз рівень культурної цензури Кремля, що навіть Сталін дозволяв вивчати спадщину Великого Кобзаря не лише в Україні, а й у всьому СРСР, а Володимир Путіні заборонив твори Шевченка, вважаючи український бунтарський дух творчості Кобзаря небезпечним для пропагування виключно російських духовних цінностей, що, поряд зі спланованим наступом російської армії на сусідні країни як колишні республіки СРСР, мали замінити всю національну культурну спадщину цих держав.
Під час цинічного ракетного обстрілу 9 березня ц.р. не було вражено жодного військового об’єкта, а на прес-конференції мінооборони РФ російський генерал Коношенков повідомив, що всі заплановані цілі були вражені. Але всі цілі були виключно цивільні, що значить було скоєно військові злочини, що і підтвердив Коношенков. Майже всі ракети направлялися на енергетичні об’єкти. Росія випустила 81 балістичну та крилату ракету семи типів, у тому числі гіперзвукові “Кинджали”. Їх було випущено 6, що більше, ніж за весь 2022 рік, оскільки російська сторона вважає «Кинджали» дуже ефективним, передовим і здатним дати військову перевагу озброєнням. Так що виявилося, що «хоробра російська армія» черговий раз завдавала удари виключно по цивільним об’єктам, вбиваючи ні в чому не винних мирних жителів, які у той момент перебували на фатальному місці.
Москва давно готувала цей удар, оскільки дещо спустошила свої запаси ракет, які вважаються стратегічною зброєю. Крім різних типів крилатих ракет, які українська ППО і ПРО здатні збивати, була також запущена велика кількість балістичних ракет, які українська армія не може знищити. Не виключено, що Кремль вибрав момент, коли ще не заступила на бойове чергування перша батарея американських “Patriot”, що можуть знищити набагато більше цілей, ніж українська ПРО до тепер. Зрозуміло, що тільки одна батарея нічого не вирішить, але коли їх буде хоча б чотири, це вже щось значитиме. Окрім цієї ефективної системи, українська сторона найближчим часом також поставить на чергування європейську модель «Patriot», яку виробляє Франція спільно з Італією. Це система SAMP-T. Ще чотири такі батареї і ситуація з охорони повітряного простору України зміниться на краще. Ці системи можуть збивати якщо не гіперзвукові «Кинджали», то ракети типу Х-22, які досі безперешкодно руйнують українську інфраструктуру.
Проблеми виникнуть і у модифікованих для наземних цілей зенітних російських комплексів С-300 та С-400. Найбільше вони використовуються для руйнування українських міст неподалік від лінії фронту чи російського кордону. Вони мають радіус дії до 200 кілометрів і поки що не мають небезпеки бути знищеними на старті, коли націлюються на Запоріжжя, Херсон чи Харків. Виникає логічне запитання, що українська сторона має законне право ще до зльоту знищувати ці ракети, які руйнують мирні міські квартали. Абсолютно зрозуміло, що потрібно робити, коли вони знаходяться в українському Криму або на тимчасово окупованій українській території вздовж Азовського моря. Але американська сторона поки не передала Києву ракети ATACMS з дальністю стрільби 300 кілометрів. Зараз російська сторона базує батареї С-300 і С-400 на відстані 170-190 кілометрів від потенційних цілей, оскільки наявні в українській армії ракетні комплекси через значну відстань поки що не можуть їх вражати. Це можуть тільки дрони. Свого часу українська армія отримала американські ракети ATACMS з дальністю 70-90 кілометрів, що сильно вплинуло на військові події наприкінці літа та восени минулого року. Після цього російська сторона перемістила матеріально-технічне забезпечення на глибину 100 км. і це відразу мало свій вплив на загальну ситуацію.
Зараз українська сторона отримала ракети ATACMS з дальністю до 160 кілометрів, тому російська сторона почала переміщати багато своїх стратегічних об’єктів на глибину 170-190 кілометрів, у тому числі С-300 і С-400. Отримання українською армією американських ракет ATACMS радіусом навіть не 300 кілометрів, надавати які Вашингтон офіційно відмовився, а модифікації до 220 кілометрів дії, забезпечить безпеку українських міст від смертоносних російських ракет й можливість знищення стратегічних запасів боєприпасів і палива, захованих глибоко в тилу російської армії.
Київ шукає отримання нових систем протиракетної та протиповітряної оборони лише для того, щоб врятувати населення міст від російських невибіркових бомбардувань. Українська сторона вже об’єднала різні типи західної та колишньої радянської зброї в одну систему протиракетної оборони. У цьому можуть дуже також допомогти винищувачі нового покоління. F-16 дуже ефективний у боротьбі з ракетами, які запускаються ворогом по наземних цілях. Крім того, ці літаки можуть потужно підтримувати український загальний контрнаступ. Швидке завершення війни з РФ можливе за умови озброєння ЗСУ сучасною зброєю, яка може забезпечити перемогу на військовому полі. Водночас українська армія з такою зброєю гарантуватиме мир не лише в своїй країні, а й усьому європейському континенті.
