Мобілізація: на Київщині готують чоловіків перед фронтом (Фото)
На території Київської області відбуваються навчання мобілізованих українців, які готують до майбутнього відправлення до зони бойових дій. Про це стало відомо із спеціального репортажу німецького видання TagesSchau, опублікованого на українському порталі Foreign Ukraine.
У матеріалі сказано, що більшість чоловіків було мобілізовано в армію, навряд чи хтось тут добровільно, навіть якщо ніхто не хоче говорити про це відверто. Юрій також отримав повістку про мобілізацію – тепер його непокоїть той факт, що перед мобілізацією він практично не займався фізичною активністю.
Юрієві, мабуть, знадобиться деякий час, щоб звикнути до цього, і це не найкращий вік для напруженої позиційної війни без достатньої кількості боєприпасів проти російських військ, що перевершують. Звуки бойового гуркоту з гучномовця. Це психологічна підготовка, новачки мають максимально звикнути до навантажень в окопах. На це вони мають як мінімум місяць.
Але старший вік мобілізованих чоловіків багатьом приносить проблеми у навчанні. Вони болять руки, коли кидають тренувальні гранати.
“Базова підготовка триває чотири тижні, але більше часу потрібно, зокрема, старшим новобранцям. Якщо хтось не розуміє завдання належним чином, то я не бачу сенсу відправляти його туди. Адже ми не готуємо гарматне м’ясо. Ми готуємо людей до бойових завдань, де вони мають виконати конкретне завдання”, – пояснює інструктор Валентин Рибачук.
Зовсім інша картина складається у Києві, у навчальному центрі 3-ї штурмової бригади. Вона вважається загартованою в боях і використовується на найнебезпечніших ділянках фронту. Підрозділ набирає солдатів самостійно, використовуючи рекламу та відеофільми про фронтові операції. Молода людина, яка називає себе Чорт, захоплюється своїми інструкторами.
“Це люди, на яких я рівняюсь, вони рок-зірки! Ми як брати по зброї. Вони пройшли тому, що ніхто з нас не міг навіть мріяти. І все ж таки вони залишилися людьми. Вони не відіграють ролі. Вони тут і розмовляють зі мною, ніби ми брати як сім’я”, – зазначає Чорт.
На базовому курсі він спочатку вчиться правильно тримати гвинтівку та стріляти стоячи, з колін та лежачи. Насамперед, потрібно вміти правильно пересуватися на полі бою. Навіть у підземних сховищах бійцям, як правило, доводиться вести вогонь лежачи, бо це артилерійська війна проти піхоти. Багатьом чоловікам трохи більше ніж 20 років. Вони стоять у черзі і стискають у руках гвинтівки, деякі у спортивних штанях та кросівках, їхні шоломи зсунуті під кутом.
Максим, високий, сильний хлопець близько 20 років, спочатку захищав Київ, потім сам перелетів вертольотом в оточений Маріуполь і провів 13 місяців як військовополонений після того, як російська армія захопила місто. Згодом його обміняли. Максим – один з інструкторів, перед якими Чорт так тремтить. Він досвідчений у бою, справжній воїн в очах новачків та приклад для наслідування багатьом.
Саме такі біографії, як Максима, мотивують Чорта. Йому не терпиться побачити свого першого ворога. Крім націоналізму та певного уявлення про те, яким має бути справжній чоловік, є одне, що спонукає його йти у бій. Він розповідає про свого найкращого друга з дитинства, який загинув минулого літа.
