У місті Буча відбувся товариський матч між ФК «Оболонь» та ФК «Штурм»
9 липня нарешті у такому складному 2022 році відбувся перший футбольний матч у передмісті Києва. Гра пройшла у місті Буча на стадіоні «Ювілейний». Місто Буча люб’язно прийняло гостей-футболістів. Ними виявились дві відомі футбольні команди «Оболонь» з міста Київ та «Штурм» з міста Шпитьки. Гравцям дуже пощастило з погодою, адже весь тиждень була нестерпна спека, яку важко було витримувати, а в день матчу було прохолодно. Якраз саме те, що потрібно для успішної гри. Матч закінчився з рахунком 3:1 на користь київських гостей. Протистояння було товариським, тому гравці розходилися з непоганим настроєм.
Загальна атмосфера була чудовою, тренери підказували своїм гравцям, що і як краще робити, хоча ті скоріш за все нічого не чули, адже кожен футболіст був, схоже, на своїй хвилі.
Журналістка NW Юлія Павліченко як корінна бучанка із задоволенням подивилась матч у своєму рідному місті, і поспілкувалась з деякими учасниками футбольного заходу. Спортсмени та їхні тренери виявились дуже симпатичними, приємними у спілкуванні і вихованими, за їхньою грою було цікаво спостерігати. І тим паче спілкуватися. Єдиними, кому не можна було давати коментарі журналістам виявились арбітри. Такі вимоги уставу. Як і те, що футболки суддів не повинні збігатися з кольором футболок футболістів.
Коментар журналісту NW дав тренер ФК «Оболонь» Валерій Іващенко:
– Валерій Володимирович чому ви вирішили посвятити своє життя спорту?
– Тому що мені подобається спорт (сміється), я з першого класу займався футболом, це стало для мене дуже важливою справою.
– Які якості необхідні аби бути хорошим тренером?
– Тренер повинен бути хорошим психологом та педагогом. Це все ж таки такий більше психологічний момент в першу чергу. Тому що необхідне вміння правильно відтворити та донести інформацію до гравців. Як правило, багато тренерів хочуть але не можуть, тому що їм заважають емоції, і багато футболістів не сприймають правильно інформацію свого тренера. Тому необхідно спокійно відноситись до цього і залишати емоції. І звісно ж, працювати з колективом. Це – вже більш такі технічні моменти.
– Чи є у вас тренер, який ви можете використовувати як приклад для наслідування?
– Як сказати приклад для наслідування? Кожен тренер індивідуальний по-своєму. Тренера завжди судять по результатам його роботи: якщо є результат значить це топ-тренер. Бо можна гарно тренувати гравців, а результату немає. Моя позиція це – брати інформацію, аналізувати її, і потім додавати щось своє, і вже у підсумку з’являється хороший результат.
– З якою метою проводяться товариські матчі?
– Це підготовча частина. Тому що будь-яка гра це найкраще тренування: відразу можна побачити свої проблеми, недоліки у роботі, з гравцями передивитись, над чим ще потрібно попрацювати, побачити, де футболіст грає краще в обороні, чи в нападі. Тому товариський матч є хорошим аналізом, тобто майданчиком для перегляду, особливо нових гравців. Товариський матч показує загальну картину, яка надає тренеру додаткову розгорнуту інформацію. Тому тут головне не результат гри, за ким буде перемога, а головне побачити проблеми.
– Чого не можна робити футболістам напередодні матчу?
– Кожен гравець готується по-своєму. Головне не витратити зайву енергію. Раніше футболістів, наприклад, при Лобановському, за три дні до гри привозили на базу, аби гравці могли спокійно підготуватися, і щоб їм нічого не заважало, адже у кожного є сім’я, діти, якісь домашні проблеми. Це все відволікає спортсменів, і вони не можуть акумулювати свою енергію.
З журналісткою NW також поспілкувався футболіст ФК «Штурм» Артур Купрій:
– Артуре, ви грали у матчі, і вас у другому таймі замінили на іншого гравця. Тому скажіть, що відчуває футболіст, коли його замінюють у грі?
– Якщо я гарно зіграв у таймі, то відчуваю ейфорію і задоволений собою, а якщо зіграв погано, то відчуваю сором (сміється). І розумію, чому мене замінили, де я неправильно працював під час гри.
– Питання від тих, хто не розбирається у футболі: навіщо замінюють футболістів протягом гри?
– Для того, щоб підсилити атаку, щоб стримувати рахунок, або якщо гравець вже випадає з гри, у нього погана координація, то його замінюють.
– В команді грають 11 футболістів, скільки є додаткових гравців для заміни?
– Ну, приблизно 6 гравців ще є для заміни. Якщо у заявці вказано 17-18 чоловік, то, як правило, 6 чи 7 футболістів – на лавці запасних.
– Артуре, чому присвятили своє життя футболу?
– Мене тато віддав ще у 7 років в секцію футболу, хоча мама спочатку відвела мене на хореографію. Але я не хотів танцювати (сміється), мені завжди подобався футбол.
– У вашому футбольному житті був явно не один тренер. Яким на вашу думку повинен бути хороший тренер?
– Так, в мене було чимало тренерів. Я вважаю, що хороший тренер повинен бути амбіційним, дисциплінованим, впевненим у собі, і головне – повинен розумітися на грі. Не кожному тренеру дані такі якості.
– В майбутньому, коли закінчиться ваша кар’єра гравця, ви бачите себе тренером?
– Можливо в майбутньому я стану тренером, в мене є досвід роботи вчителем – викладав фізкультуру у 175-й школі в Києві на Нивках. Не кожен навіть хороший гравець може бути гарним тренером. Буває, що хороший тренер не обов’язково у минулому грав у футбол.
На питання NW відповів також тренер ФК «Штурм» пан Володимир:
– Володимире, ви як колишній футбольний гравець, а тепер вже тренер, можете назвати якості, які повинен мати хороший наставник?
– Головна якість хорошого тренера, це щоб команда перемагала. Тоді все буде чудово, і видна якісна робота тренера. А взагалі, щоб бути хорошим тренером немає якогось конкретного рецепта (сміється), наче треба робити те і те, тому універсального засобу немає. В принципі, професійний футбол це одне, аматорський – там вже по-іншому. Районний теж відрізняється. Все необхідно відчувати, досліджувати, дивитись, що підходить, а що не підходить.
– Чи є у вас зразок для наслідування для своєї тренерської роботи?
– Дуже часто журналісти задають це питання. Мабуть людям це дійсно цікаво. Я з багатьма нашими хорошими тренерами працював (можна так сказати – з майстрами тренерської роботи), але щоб наслідувати когось одного, то у мене такого немає. Від кожного можна взяти потроху того, що мені подобається, і те, що я можу застосувати у своїй роботі з командою.
– Ви маєте вищу профільну освіту, так як закінчили Інститут Фізкультури і спорту. Який у вас є досвід роботи з юніорами?
– Так, я пробував починати працювати з дітьми, але у мене не вийшло, мені було дуже важко. Тому необхідно цінувати наших дитячих тренерів. Адже з дітьми буває не так просто працювати. Я не зміг.
– Які емоції ви відчуваєте під час гри своїх футболістів?
– Це великий дуже сильний драйв. Якось проводили дослідження і у тренера перевіряли пульс, міряли тиск, тож виявилося, що під час гри пульс був з показником під 200. Але як тренер під час гри не помічаєш цього, намагаєшся підказати гравцям, як їм покращити гру, аби команда перемогла. Хтось із тренерів показує сильні емоції, а наприклад Валерій Лобановський мовчки сидів і спокійно спостерігав за своїми гравцями. Проте це не означає, що всередині він був теж спокійним. Просто він не відтворював свій неспокій на своїх гравцях.
– Чи бувають у тренерів свої «улюбленці» в команді?
– Звісно таке є, але для мене ті хлопці, які у моїй команді, вони всі улюбленці. Я до всіх гарно ставлюся, усіх поважаю. У моїй команді на перший план виходять особисті якості людини. У нас аматорська команда, ми разом все вирішуємо.
Коментар для журналіста NW футболіста ФК «Оболонь» Артема Терехова:
Артеме, чому ви вирішили присвятити своє життя саме футболу?
– Батьки ще у малому віці, приблизно у 7 років, мене віддали на футбол. Я почав грати, і мені дуже сподобалось.
У кого з гравців не питаю, всіх на футбол віддають саме батьки, чому так?
– Ну, а як по-іншому (сміється)?! В дитинстві батьки спочатку віддають своїх дітей на різні секції, і там вже вибираєш, де тобі більше подобається. Мені наприклад більше сподобався футбол.
– Зараз другий тайм, ви вже відіграли сьогоднішню гру, і вас замінили іншим гравцем. Що ви відчуваєте в такі моменти?
– Наразі проходять тренувальні матчі, і ми всі мали відіграти по одному тайму. Але завжди футболісту хочеться грати більше. Проте зараз такий період, що потрібно подивитися всіх футболістів, які прийшли до нас. Ми сьогодні граємо по 45 хвилин. Це була планова заміна, тому все нормально (сміється).
– Який у вас досвід гри у футбольній команді «Оболонь»?
– Я вже третій раз повертаюсь в цю команду. Спочатку я був в ній рік, потім ще півтора року, і зараз знову підписав контракт із ФК «Оболонь». Перед цим я грав у команді «Полісся» (місто Житомир). А сам я із міста Дніпро.
– У вас є улюблені світові команди, в яких ви би хотіли грати?
– Ні, я патріот, завжди вболіваю за Україну, мені хочеться грати у футбол тільки в наших українських клубах. Хоча років десять назад у мене були думки спробувати себе у футболі саме за кордоном.
– Ви дивитесь телебачення, переглядаєте художні фільми?
– Я дивлюсь по підписці канал «Футбол», слідкую за спортивним життям саме футболу. Не дивлюсь фільми, не вистачає часу. Тим паче у мене мала дитина, якій теж потрібно приділяти увагу.
– Ви бачите себе у майбутньому тренером?
– Я поки не знаю. Хоча, можливо, я б спробував себе у тренерській роботі. Наразі важко сказати, це треба відчути, як то кажуть, із середини. Відтак, поки рано про це говорити.
– Ви сказали, що у вас є дитина, плануєте її віддати у професійний спорт?
– Так, у мене донька. Віддав її на танці і на гімнастику, ще вона ходить у басейн. Хай поки вчиться. В майбутньому виберемо, що саме їй до вподоби, але краще хай це буде просто для душі, для підтримки фізичної сили, щоб було здоров’я. Однак точно не хотів, аби вона займалася професійно спортом (сміється). Нехай просто гарно вчиться.
