Чому в Києві досі немає пам’ятника Івану Мазепі
Майже 35 років незалежності України — і досі в столиці немає повноцінного пам’ятника гетьману Івану Мазепі, якого історики визнають одним із найпотужніших державотворців в українській історії. Навіть готове погруддя для встановлення біля Успенського собору Києво‑Печерської лаври роками не встановлюють, а суспільна дискусія про місце й форму вшанування постаті триває.
Про це розповідає NewsWeek
Де вже встановлені пам’ятники й меморіали
Перший пам’ятник Івану Мазепі з’явився 1994 року в селі Мазепинці на Київщині, де народився гетьман. Згодом у різних регіонах України з’являлися погруддя та меморіальні знаки: у Чернігові, на Львівщині, у Батурині разом із іншими гетьманами, а також у Коломаці на Харківщині — місці козацької ради 1687 року, де Мазепу обрали гетьманом.
Найбільш помітним сталим проєктом став повноцінний пам’ятник у Полтаві, відкритий у травні 2016 року на Соборному майдані біля Свято‑Успенського кафедрального собору. Автори монумента — скульптор Микола Білик та архітектор Віктор Шевченко — реалізували його після багаторічних суперечок і затягувань.
Окрім України, пам’ятні знаки Мазепі є й за кордоном — у США, Канаді, Австрії та Румунії, що свідчить про інтерес до його постаті поза межами історичних територій Гетьманщини.
Чому постать Мазепи важлива для Києва
Мазепа був щедрим меценатом і послідовним покровителем церковної та цивільної архітектури: за його гетьманування в Гетьманщині спорудили понад 350 церковних будівель, багато з яких зводились під його опікою та коштом. Саме від нього походить термін «мазепинське бароко», що пов’язують із архітектурною естетикою доби.
У межах адміністративної та військової системи Гетьманщина під час його правління мала власну фінансову систему, митницю, судочинство і значну армію. Ці факти підкреслюють роль Мазепи не лише як церковного мецената, а як державного лідера, що обґрунтовує вимогу монументального вшанування в столиці.
«Відсутність пам’ятника Мазепі в центрі Києва – це маркер нашої незавершеної деколонізації. Велична постать такого масштабу потребує відповідного монументального втілення саме як державця, а не просто як мецената церков. Пам’ятник у головному місті України став би символом відновлення історичної справедливості та нагадуванням про державотворчу роль гетьмана»
Цієї думки дотримується історик Сергій Павленко, який звертає увагу на те, що Київ як столиця має стати ключовим майданчиком для відновлення історичної пам’яті про ролі Мазепи у розбудові міста та держави.
Низка дослідників також нагадує: у лаврі збереглися артефакти, пов’язані з гетьманом, зокрема авторський мощовик Мазепи, що в свій час опинився в діаспорі та згодом повернувся в Україну як державницька реліквія.
Автори погруддя для лаври взяли за зразок прижиттєву гравюру німецького гравера Мартіна Бернігерота 1706 року, щоб відтворити автентичний образ гетьмана. Скульптори Олесь Сидорук та Борис Крилов разом з архітектором Віктором Юрківим і дослідницею Ольгою Ковалевською створили бюст, який нині чекає на встановлення.
За словами скульпторів, ідейне та документальне підґрунтя для втілення скульптури погоджено, проте процес зрушити не вдається — на місці виникла «інерція спротиву» й бюрократичні бар’єри, а остаточне рішення лишається за державними інституціями.
У суспільстві тривають дебати не лише про погруддя, а й про потребу великого монументу Мазепі в Києві. Деякі експерти пропонують розглянути центральні площі поблизу лаври або інші помітні локації, що спричинило б помітний символічний ефект та посилило б культурний ідеологічний вплив на регіон.
Історики зазначають, що негативне ставлення до Мазепи в Україні було нав’язано російською імперією та радянською пропагандою, тому процес переосмислення його ролі й досі має політичне забарвлення. Залежність рішень щодо монументів від політичної кон’юнктури неодноразово призупиняла ініціативи: під різними урядами питання встановлення пам’ятника рухалося то вперед, то назад.
Окремим чинником стало й те, що під час президентства деяких лідерів — зокрема у випадку адміністрацій, які мали інші пріоритети або політичні обмеження — вшанування Мазепи відкладають. Нині, у часі повномасштабної війни з росією, частина посадовців пояснює, що основні зусилля спрямовані на оборону, але водночас звучать аргументи про те, що культурна політика є також елементом боротьби за ідентичність.
Прихильники встановлення пам’ятника наголошують: увіковічнення Мазепи в столиці не лише виправить історичну несправедливість, а й підсилить культурний фронт, давши чіткий сигнал про вибір України на користь європейської траєкторії та протидію імперським наративам.
Зрештою, для остаточного вирішення питання потрібна політична воля, погодження культурної спільноти та координація між органами влади й ініціативними групами. Лише після цього Київ зможе визначити місце та концепцію пам’ятника, який відповідатиме значенню постаті Івана Мазепи для української історії та державності.
