Чому обвалився мур Хотинської фортеці і що з іншими пам’ятками?
У Хотинській фортеці на березі Дністра в Чернівецькій області раптово обвалилася частина муру одного з укріплень державного історико-архітектурного заповідника. Територія заповідника залишається відкритою для відвідувачів, проте зона біля пошкодженої ділянки огороджена й обмежена для безпеки.
Про це розповідає NewsWeek
Робота комісії та перші висновки
Створена спеціальна комісія за участі представників Міністерства культури, обласної адміністрації, науковців та проєктантів має встановити остаточну причину руйнування та розробити план укріплення й відновлення. Працівники заповідника постійно моніторять стан мурів: за словами директорки Єлизавети Буйновської, більше подальших обвалів не зафіксовано, і відвідувачі продовжують оглядати фортецю у безпечних зонах.
«Раніше від сторони Дністра дійсно бачили великі тріщини, казарма всередині почала тріщати. Ми ставили маяки, спостерігали і били на сполох. Там висота і альпіністи спускались на люльках. А ось стіна, яка обвалилась недавно, не є монолітною. Вона має так звану тришарову структуру. Зовні має обличкування, а всередині все заповнене цем’янкою – а це подрібненою цеглою, вапном, камінням, піском. Оскільки був дощовий рік, сильні морози, то воно просто замерзло і, умовно, розмерзлось, тому й стався цей обвал. Тобто, утворились мікротріщини, куди потрапляла вода, а внаслідок морозів вона замерзла – і кладка розмерзла, і стався обвал. Але це одна з наших попередніх думок»
У перших експертних висновках фігурують кілька можливих чинників: непроста конструкція муру з тришаровою кладкою, потрапляння вологи у мікротріщини та їх замерзання під час сильних морозів, а також антропогенні впливи. Одна з версій — обміління Дністра: за спостереженнями, річкова лінія відступила від фортеці приблизно на пів сотні метрів, що могло змінити гідрологічні умови та вплинути на основи укріплень.
Технологія відновлення та потреба в фахівцях
Місцева адміністрація та заповідник фіксують ушкодження, фотографують і надсилають матеріали проєктантам. Відомо, що мур, який обвалився, має близько 40 метрів висоти, тому роботи з відновлення потребуватимуть спеціального обладнання та кваліфікованих реставраторів. Директорка заповідника наголошує: “Головне — знати, як технологічно зробити і скласти кошторис. Тоді будемо відштовхуватися від суми. До того ж, потрібні спеціалісти, адже стіна має 40 метрів висоти. Багато фахівців зараз воює”.
На сьогодні точна сума робіт і виконавець реставрації не визначені; перш ніж заштукатурювати чи засипати розрив, експерти радять детально вивчити конструкцію. Дослідник Філіп Гавриленко зазначає, що обвалена ділянка дає можливість вивчити внутрішні шари муру, оцінити техніку кладки та знайти архітектурні деталі, які можуть стати підґрунтям для наукових публікацій і нестандартних реставраційних рішень. На його думку, руїни слід розглядати не лише як проблему, а й як джерело інформації про будівельні практики минулого.
Заповідник “Хотинська фортеця” охоплює близько 18 гектарів; у штаті нині працює близько 16 співробітників, які координують обстеження й охорону пам’ятки. У 2019 та 2021 роках вже проводилися реставраційні роботи на аварійній ділянці з боку Дністра, тоді було візуально оглянуто всі стіни, але комплексна стабілізація потребує додаткових обстежень і бюджетного планування.
Історична цінність фортеці велика: комплекс поєднує укріплення баштово-стінного типу XIII–XVII століть із бастіонною системою XVIII–XIX століть, до нього входять башти, комендантський палац, замкова церква, казарми та інші споруди. За письмовими джерелами, у XVII–XVIII століттях поряд із кам’яним замком існували земляні укріплення, а сам замок багаторазово змінював вигляд у зв’язку з військовими подіями. Хотинська фортеця входить до переліку видатних пам’яток України й вважається архітектурною цінністю, що впливала на розвиток міста Хотин.
Проблема руйнувань пам’яток не є лише локальною. За даними на початок квітня 2026 року, внаслідок повномасштабної агресії росії багато об’єктів культурної спадщини зазнали пошкоджень: понад 1 700 пам’яток та понад 2 500 об’єктів культурної інфраструктури постраждали різною мірою; частина з них — повністю знищені. Комітет Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО у 2024 році засудив повномасштабну агресію росії та її вплив на культурні пам’ятки і закликав до їхнього захисту.
Упродовж останніх років в Україні фіксувалися й інші випадки значних руйнувань: у 2011 та 2018 роках обвалилася Західна вежа Кам’янець-Подільської фортеці; 2018 року частково обвалилася стіна Поморянського замку на Львівщині; 2023 року постраждала одна з башт Пнівського замку в Івано‑Франківській області. Нещодавно, 13 квітня цього року, частина центральної казарми Дубенського форту (Тараканівський форт) також зазнала руйнувань. Це лише частина довгого переліку об’єктів, які потребують невідкладного втручання й реставрації.
Експерти наголошують, що для збереження пам’яток необхідні системне обстеження, чіткі технологічні рішення й достатнє фінансування. Лише поєднання наукового підходу, професійної реставрації та державної підтримки дозволить мінімізувати подальші втрати культурної спадщини та правильно відновити пошкоджені ділянки Хотинської фортеці й інших історичних об’єктів України.
