Історична спадкоємність: Бібліотеці імені Стефаника повернули справжню історію
Львівська національна наукова бібліотека України імені Василя Стефаника отримала офіційне підтвердження своєї справжньої історії, яка починається не з радянських часів, а з діяльності Наукового товариства імені Шевченка (НТШ), заснованого в XIX столітті у Львові.
Про це розповідає NewsWeek
Відновлення історичної справедливості бібліотеки Стефаника
Президія Національної академії наук України прийняла постанову, яка засвідчує історичну інституційну спадкоємність бібліотеки імені Василя Стефаника саме від НТШ, а не з моменту створення радянської філії у 1940 році. Це рішення ліквідувало дисонанс навколо визначення дати заснування бібліотеки, адже її колекції формувалися задовго до радянської влади.
Установа зберігає унікальні фонди, сформовані на основі:
- понад 300 тисяч томів книг і рукописів НТШ,
- фондів «Оссолінеуму» з більш ніж 330 тисячами одиниць,
- бібліотеки «Студіону», заснованої Андреєм і Климентієм Шептицькими (понад 60 тисяч книг).
Періодизація історії бібліотеки завжди викликала питання, адже святкування 70- і 80-річчя її заснування не враховувало попередніх десятиліть діяльності та зібрань.
Роль НТШ у розвитку наукової та культурної спадщини
Товариство імені Шевченка, засноване 1873 року у Львові, стало першою українською національною академією наук. Його створення було відповіддю на утиски української мови та культури, зокрема через Валуєвський циркуляр 1863 року та Емський указ 1876 року, які забороняли використання української мови в освіті, літературі та публічному житті.
НТШ заснувало власну бібліотеку у 1892 році, яка стала потужним центром збереження україніки. Фундаторами бібліотеки були видатні діячі: Олександр Кониський, Володимир Антонович, Юліан Целевич. До зібрань надходили унікальні видання, стародруки, рукописи, а також колекції, подаровані Іваном Франком, Михайлом Грушевським, Олександром Барвінським та іншими меценатами.
Головним принципом бібліотеки була об’єднуюча роль і створення ґрунту для української мови, культури, історії.
Бібліотека НТШ активно поповнювалася завдяки пожертвам, обміну з науковими установами світу та діяльності української діаспори. Вона стала найбільшою систематизованою колекцією україніки у світі, з виданнями понад 300 країн і інституцій.
Випробування XX століття: війни, окупації та втрати
У XX столітті бібліотека неодноразово зазнавала втрат та руйнувань. Під час Першої світової війни російські війська знищили частину фондів, але основний масив вдалося врятувати. Напередодні Другої світової війни у бібліотеці НТШ налічувалось близько 220 тисяч одиниць, включно з найбільшою у світі збіркою Івана Франка.
З приходом радянської влади у 1939 році бібліотеку НТШ ліквідували, її майно передали новоствореній філії Академії наук УРСР. Частина архівів, зокрема військові документи, опинилася у Варшаві та Вроцлаві, а цінні рукописи та стародруки – у фондах бібліотеки Стефаника. Під час окупації Львова німецькою владою була створена Staatsbibliothek Lemberg, а зібрання бібліотеки знову розпорошилися.
Після війни за вказівкою радянських органів із бібліотеки вивезли та знищили чимало цінних архівів та рукописів. Велика частина польських і українських збірок була переміщена до Польщі. За радянських часів бібліотека поповнювалась російською літературою, а архіви піддавалися цензурі.
У повоєнний період бібліотека імені Василя Стефаника стала головним сховищем близько 60-70% довоєнних фондів НТШ. Після відновлення незалежності України історія цієї установи, як першої національної наукової бібліотеки, почала відроджуватись.
Сьогодні завдяки рішенню НАН України бібліотеці імені Стефаника офіційно повернуто її справжню спадкоємність та вагоме місце у культурно-науковому просторі країни.
