Помер оператор «Пропала грамота» Павло Лойко — розтин назвав причину
Кінооператор Павло Лойко, відомий роботою над фільмом «Пропала грамота», помер у віці 82 років. За результатами судово-медичного розтину, причиною смерті вказано хронічну ішемічну хворобу серця; ознак переохолодження чи голоду не виявлено.
Про це розповідає NewsWeek
“Він помер від голоду та холоду. Сімʼя — він і дружина. Більше нікого. На жаль, вони були відлюдниками, нікого у своє життя не пускали. Максимум: “Добрий день”, “Добрий вечір”. А так — діляночка, городина. І вік 80+… Тільки сьогодні вдова розповіла, що вже два тижні вони сиділи на воді, бо не було грошей на їжу. Вчора серце чоловіка зупинилося, не витримало”
Сусідка покійного, Світлана Поклад — вдова композитора та народного артиста України Ігоря Поклада — повідомила, що Лойко помер у власному будинку у Ворзелі Київської області. За її словами, подружжя жило усамітнено, і матеріальне становище сім’ї було вкрай скрутне; після смерті в Лойка залишилася дружина Лідія похилого віку.
Розтин і висновки адміністрації
У військово-цивільній адміністрації підтвердили факт смерті та зазначили, що розтин провели 5 лютого. У лікарському свідоцтві як причину смерті вказано хронічну ішемічну хворобу серця, при цьому медики не виявили ознак переохолодження. Соціальні служби також провели перевірку обставин життя подружжя.
За результатами аналізу, сусіди підтверджували відлюдницький спосіб життя Лойків у останні роки: вони майже не підтримували контактів із оточенням. Будинок мав пічне опалення, був газифікований; електропостачання надавалося за графіками погодинних відключень. Пенсійні виплати надходили на банківський рахунок своєчасно.
Соціальний супровід і поховання
Дружину померлого взяли на соціальний облік як одиноку людину похилого віку. За інформацією сусідки, поховання Павла Лойка організують за кошти місцевого бюджету; раніше вона ж ініціювала збір допомоги для вдови, який згодом призупинила.
У адміністрації також нагадали, що в області соціальні послуги отримують близько 46 тисяч одиноких і малозахищених людей. Щодня понад 10 тисяч маломобільних мешканців користуються послугою догляду вдома, а громадам передають «теплі пакунки» та гарячу їжу для адресної допомоги тим, хто цього потребує.
