Країна Культура Новини Суспільство

Синдром відкладеного життя вже не працює, живемо сьогодні й зараз ‒ музикантка Луганського оркестру

Синдром відкладеного життя вже не працює, живемо сьогодні й зараз ‒ музикантка Луганського оркестру

ЛЬВІВ ‒ Колектив Луганської обласної філармонії – двічі переселенець. У 2014 році частина музикантів виїхала з Луганська, який тимчасово окупований Росією. У 2015 році у Сєвєродонецьку вдалося відновити три колективи цієї філармонії ‒ симфонічний оркестр, ансамбль пісні і танцю та музичний гурт.

Але 24 лютого 2022 року повномасштабний напад Росії на Україну вдруге перекреслив плани і зламав життя луганчан. У перші дні великої війни частина музикантів переїхала у Львів.

Сьогодні Луганська філармонія представлена симфонічним оркестром у Львівському органному залі й збирає повні зали глядачів.

Музикантка Лілія Новікова у своїй торбині постійно носить ключі від помешкання у Луганську, від орендованої квартири у Сєвєродонецьку, а також львівської, яку її родина винаймає у Львові. Вона вірить, що повернеться у Луганськ і відчинить рідні двері. Помешкання, яке орендувала з чоловіком Ігорем Шаповаловим у Сєвєродонецьку, каже, цілковито зруйнувала російська ракета.

Маю ключі від нашої дачі у Щасті

«А ще я маю ключі від нашої дачі у Щасті, які тримаю в машині. У Сєвєродонецьку не лише знищена квартира, але й наші речі, які просто не могли взяти. Як у Луганську, так і Сєвєродонецьку залишились сімейні фотографії. І я за ними дуже і дуже шкодую. Ми брали найголовніше – документи, спортивний одяг. А ось сценічний – у Сєвєродонецьку, згорів», – розповідає Лілія Новікова.

Події 2014 року

Лілія Новікова грає на гобої. Її власний музичний інструмент залишився у Луганську, а цей – із Сєвєродонецька. Ліля Новікова та Ігор Шаповалов, який керує Луганською філармонією-переселенцем, з 1999 року працювали у Луганську. Місцева філармонія була їхнім ріднім домом. Тут бували на концертах дітьми і сюди повернулись після навчання.

Події 2014 року, кажуть, розгортались на їхніх очах, а це захоплення Луганська, проголошення так званої «Луганської народної республіки» 12 травня 2014 року. Подружжя не могло повірити, як швидко перелаштовуються і пристосовуються знайомі і колеги по роботі до нових обставин і окупаційної влади, як забули про своє українське громадянство і про Україну.

Ще у червні музиканти приходили на роботу і їх обнадіювали, що все буде гаразд і все владнається, просили йти у відпустку, мовляв відпочити. Лілія та Ігор написали заяви про відпустку. І вже не переступили поріг філармонії.

Ми чекали звільнення Луганська, але зрозуміли, що це повна окупація

«12 серпня ми виїхали з Луганська. На той час уже декілька місяців не було електропостачання, зв’язку, води, нічого. До нас обмежено надходила інформація. По кілька разів на день були обстріли. Ми чекали звільнення Луганська, але зрозуміли, що це повна окупація. Тому й ухвалили рішення для себе виїжджати. Почали пробиватися на українську територію. Нам пощастило, тому що ми приїхали спершу у Харків, потім в Одесу», – каже Ігор Шаповалов, директор Луганської філармонії-переселенця.

Подружжя працювало в оркестрі театру музичної комедії, а також Ігор Шаповалов у вільний час таксував в Одесі. У грудні 2014 року життя поставило перед родиною наступний вибір: лишитись працювати в Одесі чи їхати в Сєвєродонецьк. Туди запропонували перемістити Луганську філармонію. Музиканти не роздумували – сіли в автомобіль і поїхали поближче до рідного Луганська – у Сєвєродонецьк.

Близько 35-40 людей погодились переїхати

У грудні 2014 року було переміщення філармонії і Ігореві Шаповалову запропонували її очолити. Не було жодних документів, статуту, а найголовніше – музикантів, які роз’їхались Україною і світом, а дехто поїхав у Росію.

«Люди вже влаштувалися на роботу і був страх переїжджати, невідомо на що, думав, що не погодяться. Тим більше, що від Сєвєродонецька лінія розмежування тоді проходила 30-40 км. Почав збирати людей: дехто одразу приїхав, дехто з музикантів приїжджали пізніше. Близько 35-40 людей погодились переїхати», – пригадує Ігор Шаповалов.

Ігор Шаповалов, керівник Луганської філармонії-переселенця, музикант

Ігор Шаповалов, керівник Луганської філармонії-переселенця, музикант

Колектив Луганської філармонії в Сєвєродонецьку налічував близько 80 осіб. Добрали колектив із місцевих музикантів. 7 травня Луганський симфонічний оркестр дав свій перший концерт у Сєвєродонецьку. І це був світлий день на тлі пережитого.

Літні батьки, родичі, майно, яке роками нажите, залишилось у музикантів у Луганську. Дещо їм довелось перевезти у Сєвєродонецьк, коли була можливість потрапити на тимчасово окуповано територію Луганської області. А музичні інструменти надало місцеве музичне училище, деякі вдалося придбати, допомогли і австрійські друзі. Адже австрійський диригент і композитор Курт Шмід з 2002 року очолював Луганський симфонічний оркестр, і тоді почались світові гастролі колективу, гарне спілкування з австрійськими колегами.

Концерт Луганського симфонічного оркестру

Концерт Луганського симфонічного оркестру

24 лютого 2022 року

Ігореві Шаповалову у Сєвєродонецьку за 7 років вдалося сформувати професійний колектив. Симфонічний оркестр виступав в Україні, мав концерти і в Європі. Але 24 лютого 2022 року і тут уже вибору не було.

Нам вдалося евакуювати інструменти саме для симфонічного оркестру

«Мені дали наказ на термінову евакуацію, єдине, що не було можливості організувати транспорт повністю для всього колективу. Ті люди, які в 2014 році вже виїжджали через війну, швидко зібрались і виїхали. Музиканти з Сєвєродонецька думали, як ми в 2014 році, що, може, все мине, що ненадовго. Ці люди виїжджали довший час. Маючи досвід, я розумів, що і як я маю робити, коли це все почалося. Винайняв машину для того, щоб евакуювати інструменти з Сєвєродонецька. Вона два дні чекала, поки трошки припиняться обстріли. Нам вдалося евакуювати інструменти саме для симфонічного оркестру», – говорить Ігор Шаповалов.

Ми написали і запросили до Львова

Перші музиканти симфонічного оркестру приїхали у Львів вже 25 лютого 2022-го. У Львові їх чекали у Львівському органному залі їхні друзі ‒ Іван Остапович і Тарас Демко. Вони співпрацювали з Луганським оркестром і одразу відгукнулись допомогти. Все зорганізували для колег.

«Ми подумали, що наші друзі і колеги, з якими ми багато років знайомі і співпрацювали, на території, яку окуповує Росія, і це дуже страшно. Ми їм написали, створили чат і запросили до Львова. Ми не знали, на скільки вони сюди приїдуть», ‒ розповідає Тарас Демко, один із керівників Львівського органного залу.

Є Луганський симфонічний оркестр, і ми маємо це зберегти

У них людська внутрішня стійкість

Диригент Іван Остапович, керівник Львівського органного залу, наголошує, що його вражає, що музиканти з Луганська не скаржаться, хоча пережили важкі речі.

«У них така людська внутрішня стійкість. Як музиканти і митці вони вимогливі до себе і до того, що роблять. Це така музикантська совість, яка не так часто трапляється. І це дуже підкуповує мене як диригента», ‒ каже Іван Остапович, який диригує Луганським оркестром.

«За свої вчинки треба відповідати»

У колективі – 22 музиканти, які працювали у Луганську і двічі були переселенцями.

Десять років тому музиканти ще виступали на рідній сцені у Луганську. Два роки, як вони виходять на сцену Львівського органного залу.

Літо 2014 року вимагало від колективу рішення: залишитись у власних помешканнях і виступати з рідної сцени філармонії у Луганську (як звикли десятиліттями), пристосуватись до нових умов чи все залишити і виїхати. Власне, цей вибір і розділив колектив. Усе керівництво філармонії і частина музикантів, переважно старшого віку, залишились у Луганську.

Ми в Україні народилися, ми в Україні маємо померти з Україною, а не під іншим прапором

«Вони всі спокійненько працюють з окупантами. З тих пір я повністю припинив будь-яке з ними спілкування. Ми поїхали, а ті люди лишились там. Вони обслуговують окупантів, вони їх розважають, з ними співпрацюють. Я притримуюсь такої думки ‒ ніякої співпраці з ними, ніякого прощення. За свої вчинки треба відповідати. Я через цих людей позбавився всього. Ми в Україні народилися, ми в Україні маємо померти з Україною, а не під іншим прапором чи з іншими паспортами», ‒ говорить Ігор Шаповалов.

Він разом з дружиною, донькою і зятем приїхав у Львів два роки тому лише з двома валізами і музичними інструментами. «Ми пройшли період, коли синдром відкладеного життя вже не працює. Ми живемо сьогодні, зараз, тут», зауважує його дружина Лілія Новікова.

Репетиції, концерти тримають всіх музикантів-переселенців у тонусі. Робота, кажуть, не дає збожеволіти. Попри пережиті негативні емоції, стреси музика дає їм відчуття прекрасного, а ще є те, кажуть, заради чого варто жити.

«Є Луганський симфонічний оркестр, і ми маємо це зберегти. Бо не знаю інший такий колектив, який зумів стільки протриматись і зберегтись як одиниця. Двічі переселенець-оркестр і ми з ним», ‒ каже музикантка з Луганська Лілія Афанасенко, яка у Львів переїхала з мамою.

Десять років без рідного міста і весь час на валізах, з відчуттям, що ти у гостях, у переживаннях за рідних, які залишились у Луганську. Але, навіть попри всі ці емоції, луганські музиканти не втрачають віру і надію, а їхня музика дарує радість іншим.

Філармонія у Луганську була створена за радянської влади у 1943 році. А у цей час у Львові господарювала німецька окупаційна влада. Тоді у приміщенні, де нині розташовується органний зал, діяв римо-католицький костел Святої Марії Магдалини. Тут у 1931 році стіни розписав художник-модерніст Ян Розен. Втім, прихід у Львів вдруге радянської влади приніс руйнування і репресії, зазначають дослідники. Костел зачинили, а у 1960-х роках тут був спортивний зал. У 1969 році радянські органи влади дозволили у храмі відкрити органний зал. Розписи у каплиці Яна Розена замалювали, обклали плиткою і облаштували у цьому місці туалет.

Настінні розписи у Львівському органному залі

Настінні розписи у Львівському органному залі

Лише п’ять років тому давню каплицю відреставрували і органний зал набув нового дихання і життя. У нинішню атмосферу гармонійно влився симфонічний оркестр із Луганська, зазначають відвідувачі і тутешнє керівництво.

Масштабна війна Росії проти України

24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.

Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.

Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.

На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п’яти.

Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.

11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.

Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.

Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.

Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.

З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.

6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.

ООН від початку повномасштабного вторгнення РФ підтвердила загибель в Україні 9 701 цивільного, йдеться у звіті за 25 вересня 2023 року. Реальна кількість жертв, вказують аналітики, є набагато більшою.

Усього із 24 лютого 2022 року ООН зафіксувала в Україні 10 582 випадків загибелі цивільних людей, а також щонайменше 19 875 випадків поранення цивільних. Про це заявив верховний комісар ООН із прав людини Фолькер Тюрк 22 лютого 2024 року.

«Ймовірно, що реальна кількість втрат серед цивільних осіб є набагато вищою», – кажуть в місії.


23 Квітня

Сунак у розмові з Зеленським підтвердив «непохитну підтримку» України і «найбільшу» партію військової допомоги

На Київщині посадовець за хабар продав високоякісну деревину по зниженим цінам

Юрій Андрухович про критерії для «хороших росіян», «поразку агресора» та нову книгу

Уряд Британії анонсує 500 млн фунтів підтримки і «найбільшу» партію військової допомоги Україні

як зв’язатися з «Ощадбанком» та Пенсійним фондом

конгресмени США пояснили затримку з ухваленням допомоги

На Хрещатику обмежуватимуть рух транспорту: як надовго перекриють дорогу

Український філософ Василь Довгович. Що знаємо про нього?

Зеленський каже, що домовився з Байденом про постачання ATACMS

22 Квітня

Україні потрібна насамперед дефіцитна зброя, яка може змінити баланс сил на фронті – Олександр Левченко

Українських учнів навчатимуть прав дитини згідно з Європейською соціальною хартією

У Києві підлітки жорстоко побили однокласника: подробиці

Єрмак у Києві зустрівся із помічником державного секретаря США

«Цар Путін і патріарх Кирило». Чому Ватикан ігнорує доктрину РПЦ й Кремля проти України та Заходу?

Комплексный подход к лечению геморроя: сочетание медикаментозной терапии, диеты и образа жизни

Мінцифри повідомляє про нові військові облігації в «Дії» – на честь Бахчисарая та Макіївки

БОЛЬШЕ НОВОСТЕЙ