Українка підкорює книгарні Франції з власним дитячим видавництвом

Українська видавчиня Наталія Моспан переосмислила свій професійний шлях після вимушеного переїзду до Франції: тут вона вивчає мову, пише дитячі книги і створила власне видавництво, яке вже представлено в книгарнях та онлайн

Про це розповідає NewsWeek

«Я часто в книгарнях бачила українські казки, підписані як російські, і не могла з цим змиритися. Тому ми хочемо працювати над культурною дипломатією – через українську казку говорити про нас, про Україну», – розповідає видавчиня та засновниця мережі книгарень Наталія Моспан.

До повномасштабного вторгнення Наталія керувала мережею книгарень «Моя книжкова полиця» в Україні. У перші дні війни родина виїхала на безпечніше — спочатку до Вінницької області, потім за кордон. Пропозиція від родичів у Хорватії дала тимчасовий прихисток, але згодом сім’я шукала нове житло в інших країнах і зрештою опинилась у Франції, у місті Каркассонн. Переїзд не був першочерговим вибором — це скоріше результат низки подій і обставин.

Шлях і адаптація у Франції

На місці Наталія почала вивчати французьку і працювати над власною дитячою книгою Une baguette — невеликою розповіддю про багет із характерним французьким гумором. Паралельно вона досліджувала книжкову індустрію: вивчала поведінку продавців і покупців, особливості комунікації та спосіб подачі товару. Часті помилки першого етапу — недостатня підготовка, відсутність контрактів із дистриб’юторами та обмежене розуміння звичок читачів — призвели до слабкого розповсюдження дебютних видань.

У період підготовки до Болонської ярмарки дитячої літератури команда за лічені дні створила книжку про війну та українських дітей, які постраждали від дій росії, — її надрукували європейські партнери і роздавали безкоштовно на міжнародних заходах, щоб представити українську дитячу літературу. Цей досвід показав, що міжнародні виставки можуть відкривати двері, але не замінюють системної роботи на місцевому ринку.

Видавництво, ринок і просування

Наталія оформила власне мале видавництво під назвою Le Petit Canard — «Маленька качка». Це не лише бренд, а й спосіб вивчення структури французького ринку: реєстраційні процедури, державні посібники, вимоги до дистрибуції. Видавництво стартувало з авторської книжки й кількох французьких проєктів, але помилки планування накладу та недооцінені витрати на локальний маркетинг показали, що підхід до просування тут відрізняється від українського.

Головні відмінності, які виявила видавчиня: велика роль книгарень як місця купівлі (особливо дитячої літератури), важливість контрактів із дистриб’юторами і дифузорами, а також потреба в присутності на фестивалях та автограф-сесіях. Інвестиції в інтернет-рекламу часто дають менший ефект, ніж робота безпосередньо з книгарнями, бібліотеками та освітніми закладами.

Ще один аспект — системність державної підтримки: у Франції багато інформації про розвиток бізнесу й участь у ринку доступні на державних ресурсах, що полегшує орієнтацію для тих, хто тільки починає. Водночас конкуренція й масштаби ринку вимагають іншого підходу до планування накладів і просування персонажів: французькі видавці часто розвивають героїв як бренд, що згодом трансформується у іграшки, ігри та супутні продукти.

Після періоду навчання Наталія налагодила співпрацю з дистриб’юторами й дифузорами: сьогодні в каталозі її видавництва п’ять дитячих проєктів, шостий — у друці. Планується також знайомство французької аудиторії з українськими казками — як частина культурної дипломатії, мета якої показати Україну через дитячу літературу та творчість українських ілюстраторів і авторів.

Видавчиня відзначає, що успіх на французькому ринку потребує терпіння, адаптації стратегії та готовності інвестувати в локальні канали розповсюдження, а також уважного підходу до мови та культурних кодів аудиторії.

Станом на кінець 2025 року у Франції перебуває майже 78 тисяч українців зі статусом тимчасового захисту, що створює окрему цільову аудиторію для української літератури та культурних проєктів