Як новорічна куля на Таймс-сквер стала традицією: історія та походження символу
Щороку мільйони людей стежать за спуском новорічної кулі на Таймс-сквер у Нью-Йорку, не замислюючись, що ця традиція має глибоке історичне коріння. Зародилася вона завдяки британському офіцеру Королівського флоту Роберту Вокопу, який у XIX столітті розробив пристрій для морської навігації — «часову кулю».
Про це розповідає NewsWeek
Як з’явилася часова куля
У 1829 році Роберт Вокоп презентував у Портсмуті механічний пристрій, який дозволяв морякам точно визначати час, не покидаючи борт корабля. Щодня в один і той самий момент ця куля падала з щогли, сигналізуючи, коли слід синхронізувати корабельні хронометри. Це було надзвичайно важливо для навігації того часу, оскільки визначення довготи залежало від точності годинників на суднах.
Ідея швидко поширилася по всьому світу: подібні кулі з’явилися у багатьох портах — від Ямайки до Японії, а також у Гринвічі, де з 1833 року працює найстаріша часова куля, що збереглася донині.
Від навігаційного приладу до новорічного символу
У Нью-Йорку до цієї ідеї звернулися у 1907 році, коли після заборони феєрверків на святкуванні Нового року організатори шукали альтернативу. Надихнувшись телеграфною часовою кулею Western Union, вони започаткували традицію опускання кулі рівно опівночі на Таймс-сквер. Відтоді саме момент її приземлення став кульмінацією святкування.
Традиція новорічного спуску кулі на Таймс-сквер у Нью-Йорку бере початок з британського навігаційного винаходу XIX століття. Його автором був офіцер Королівського флоту Роберт Вокоп, який прагнув зробити мореплавство безпечнішим.
З роками звичай опускати символічні об’єкти на Новий рік поширився світом: у різних країнах у новорічну ніч спускають не лише кулі, а й інші символи — наприклад, картоплину в Айдахо чи кленовий листок у Канаді. Самі ж часові кулі, як засіб визначення часу, поступово зникли з появою радіосигналів, кварцових годинників і GPS-технологій.
Сьогодні історичні часові кулі і досі можна побачити в Гринвічі, Сіднеї, Единбурзі та Гданську, де вони слугують пам’яткою минулого. Таким чином, винахід Роберта Вокопа, який був створений для потреб мореплавців, перетворився на світовий новорічний символ, що й досі об’єднує людей у святкову ніч.
