Як створюють різдвяні зірки: традиції та унікальні звізди з різних регіонів України
У Львові, в Національному музеї імені Андрея Шептицького, відкрилася виставка «Наше Різдво», на якій відвідувачі можуть ознайомитися з давніми українськими різдвяними символами. Серед експонатів – різдвяні звізди, вертепні шопки, свічники-трійці, ікони з тематикою Різдва Христового, павуки та дідухи.
Про це розповідає NewsWeek
Особливу увагу на виставці привертають різдвяні зірки, виготовлені майстром Михайлом Швецем зі Львівщини. Його унікальна колекція охоплює зірки з різних куточків України, кожна з яких відтворює особливості регіональної традиції. Це яскраво ілюструє багатство та різноманіття української культури.
Історія майстра та збереження традиції
Михайло Швець не мав професійної підготовки різьбяра й раніше не працював із деревом. Його захоплення виготовленням зірок розпочалося двадцять років тому завдяки доньці Юлії Гризлюк, яка досліджувала історію різдвяних звізд у різних регіонах. Саме вона підштовхнула батька до того, щоб майструвати зірки, і перша з них була створена для неї. З того часу майстер присвятив себе цій справі, відтворюючи автентичні зразки за фотографіями або навіть із уламків старих зірок.
У своїй роботі Михайло використовує дуб, липу та ясен. Його колекція включає гуцульські, волинські, тернопільські, а також улюблену зірку з Надсяння – колишньої етнічної території українців (нині Польща). Вона вирізняється об’ємною напівсферичною формою та ріжками-променями, що обертаються навколо центру. Саме цю зірку у 2022 році внесено до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України.
Після депортацій українців із Надсяння у 1945 році традиція виготовлення звізд збереглася завдяки переселенцям, зокрема Ільку Писю з Мацьковичів. Вони продовжили створювати різдвяні зірки навіть попри заборону колядок у радянський період.
Різдвяна зірка в культурі та сучасності
Кожна зірка має свої особливості: тернопільська складна у виготовленні, багата на елементи; гуцульська – з хрестом у центрі; волинська – місце для біблійних персонажів, які обертаються всередині. Зірка УПА має чотири кути й хрест посередині. Кількість променів може бути різною – від семи до десяти залежно від розміру виробу. Майстер підбирає пропорції ретельно, а для кріплення використовує шурупи, адже тонкі матеріали не витримують звичайних отворів. Традиційно сита виготовляли з лози або того, що було під рукою.
«Отакої традиції виготовлення і варто дотримуватись. Хоча у всіх регіонах звізди цікаві. Тернопільська важка у роботі, багато елементів, гуцульська має посередині хрест, волинська має місце для персонажів біблійних і крутиться посередині, а самі промені ‒ні. Зірка УПА має чотири кути і посередині хрест. У звізді променів може бути і сім, і вісім, і дев’ять. Як менша зірочка, то треба вісім робити. Якщо більша, то можна десять робити. Я дивлюся, щоб була якась пропорція. Сита я роблю. Воно дуже тонке. Я на шурупи беру. Бо дірку не зробиш. Не буде тримати. Колись сита робили з лози. Хто що мав під рукою», ‒каже Михайло Швець.
У колекції майстра є й унікальна зірка, створена за світлиною 1905 року із села Сергіївка на Донеччині. Її автор Марко Залізняк, знаний фотограф трагічних подій Голодомору, зберіг свідчення минулого для сучасників.
Понад двадцять різдвяних зірок Михайла Швеця, зроблених у період з 2014 по 2025 роки, представлені на виставці. Вони не розфарбовані, їхній простий вигляд нагадує про родинні традиції, які передавалися в оповідях і на світлинах старших поколінь.
Відвідувачі відзначають, що колекція цікава саме різноманіттям і демонстрацією внутрішньої конструкції зірок, які можна далі декорувати на власний смак.
Окрім зірок, на виставці представлені вертепні шопки різних століть, зокрема найдавніша – з села Сокиринці на Чернігівщині, 1770 року. У скрині-шопці розміщені ляльки, що зображають біблійних персонажів, а самі шопки традиційно виготовляють із дерева з солом’яним дахом і сіном усередині.
Традиція встановлення шопки прийшла з Італії, де у XIII столітті святий Франциск Асизький започаткував її як нагадування про духовну суть Різдва. Згодом до шопки додали театралізовані елементи, костюми та музичний супровід.
Українські вертепні шопки бувають різного розміру і складності, у двох рівнях: верхній символізує народження Христа, а нижній – світ пекла, відповідно до сценарію вертепу.
Поруч із зірками і шопками експонуються й інші традиційні атрибути. На Сокальщині Львівської області на Різдво вікна прикрашали солом’яними «павуками», які мерехтіли на сонці. Свічники-трійці, характерні для Гуцульщини та Покуття, використовувалися у церкві й побуті, ними зустрічали колядників та освячували наречених.
Велику колекцію ікон на різдвяну тематику представлено як із фондів музею, так і з приватних збірок.
Михайло Швець щороку проводить майстер-класи для молоді, навчаючи їх створювати різдвяні звізди, і тішиться, коли отримує знімки робіт своїх учнів, що є свідченням живої традиції.
На завершення майстер наголосив на значенні зірки як символу віри та сили українського народу, висловивши надію на швидкий прихід миру. Він мріє створити велику різдвяну зірку на честь витривалості співвітчизників.
