Як військові евакуюють тисячолітні кам’яні баби з прифронтових територій

У Запорізькій області військові разом із місцевими істориками вивезли з прифронтового селища Новомиколаївка кілька кам’яних баб — скульптур, яким близько тисячі років. Операція відбувалася під постійними обстрілами російських КАБів, а комплекс робіт включав розвідку, підготовку техніки та координацію з музейними установами для тимчасового зберігання артефактів у Запоріжжі

Про це розповідає NewsWeek

«Баба – це один із вічних символів українського степу. Україну без степу, без баб важко уявити. Формально це предмет історії, який належить до Національного музейного фонду України. А неформально це дуже важливий засіб формування нашої національної ідентичності. Це один з символів України. Маловідомих. Нерозкручених, але реально символ. Могили, кургани виорюються, десь їх вже нема, а баби є – і їх треба рятувати», – каже науковець, історик з Дніпра Дмитро «Доцент» Каюк.

За ініціативою та участю бійців 128-ї окремої важкої механізованої бригади «Дике поле» і запорізьких науковців було організовано роботу з підготовки та переміщення кам’яних стел. Використовували доступну техніку — зокрема бригадний маніпулятор, який зазвичай евакуює підбиті авто, а також підручні засоби для обережного відділення фігур від бетонних основ.

Історики наголошують, що головна складність полягає не лише в вазі об’єктів, а й у крихкості матеріалу — пісковик легко розтріскується, тож підйоми й фіксація вимагали особливої акуратності. Після демонтажу пам’ятки поміщали на піддони й ретельно фіксували для перевезення до музею у Запоріжжі.

Операції в інших регіонах

Подібні евакуації відбувалися й у інших прифронтових областях. З 2024 року почалися роботи з порятунку кам’яних баб у Донецькій області, згодом — у Дніпропетровській. У лютому дніпровські музейники та бійці 25-ї окремої повітрянодесантної Січеславської бригади проводили операцію з Васильківки Дніпропетровщини.

За кілька років понад 30 скульптур перевезли до Дніпра — на тимчасове зберігання в Дніпропетровський національний історичний музей імені академіка Дмитра Яворницького. Проекти порятунку часто ініціювали військові, які помітили пам’ятки під загрозою, а також волонтери й меценати, котрі фінансували спеціальний транспорт чи відновлювальні роботи.

У Великій Новосілці команда музею змушена була вручну відбивати бетонні основи, під які раніше підкладали скульптури, аби захистити їх від крадіжок. Роботи проводили за умов, коли фронт перебував за кілька кілометрів і постійно було чути постріли — це значно ускладнювало логістику та підвищувало ризики для людей і техніки.

Логістика, правовий статус і виклики

Одне з головних питань під час порятунку старовинних стел — їхній правовий статус і потреба в офіційних документах для переміщення. Частина пам’яток внесена до державного обліку як музейні експонати, інші ж стоять уздовж доріг або біля сільських закладів і офіційно не належать жодній установі. Це ускладнює процес евакуації та подальшого зберігання.

Крім того, для великогабаритних і важких об’єктів потрібна спеціальна техніка, яка сама по собі є помітною ціллю, якщо їх вивозити з небезпечної зони. Саме тому операції планують як невеликі розвідувальні виїзди, після яких оцінюють, чи можна забрати один чи кілька об’єктів без зайвого ризику.

Після переміщення пам’яток на тимчасове зберігання складають акти тимчасового збереження та первинну наукову документацію, що дозволяє зафіксувати походження і стан артефактів. Це важливо для подальшої експертизи, реставрації та повернення пам’яток у місця постійного зберігання після стабілізації ситуації.

Окрема проблема — обмежені ресурси: відсутність транспорту, підйомного обладнання, пакувальних матеріалів і коштів на перевезення та реставрацію. У деяких випадках допомогу надавали меценати або волонтерські мережі, які організовували перевезення й оплату спецтранспорту.

Крім оперативних труднощів, культура зазнає системних втрат: за час широкомасштабного вторгнення зафіксовано тисячі пошкоджених та знищених пам’яток і об’єктів культурної інфраструктури, десятки тисяч викрадених музейних предметів, а мільйони експонатів залишаються на тимчасово окупованих територіях під загрозою знищення. Прямі матеріальні збитки оцінюються у мільярди доларів, а загальні економічні втрати культурного сектору — у десятки мільярдів.

• Під час захоплення окремих регіонів у 2022 році архівні фонди зазнали руйнувань і мародерства, а в медіа зʼявлялися суперечливі повідомлення про місця зберігання документів.
• У 2025 році з окупованих територій було оприлюднено додаткові списки культурних цінностей, які, за даними розвідувальних відомств, були незаконно вивезені або привласнені.
• У лютому 2026 року запроваджено санкції проти низки осіб і організацій, причетних до фальсифікацій історії та привласнення культурних цінностей на тимчасово окупованих територіях.

Нині порятунок кам’яних баб і інших пам’яток у прифронтових населених пунктах триває як результат кооперації військових, музейників, істориків і волонтерів. Робота включає розвідку місць розташування, оцінку стану пам’яток, підбір технічних рішень для акуратного підйому та оформлення документів для тимчасового зберігання, а також подальшу наукову фіксацію і реставрацію.

У багатьох випадках саме оперативна взаємодія місцевих істориків і військових дозволяє врятувати обʼєкти, які без цього ризикували бути пошкоджені або викрадені, зберігаючи для майбутніх поколінь частину історичної пам’яті степової культури.