Американська мікроелектроніка складає до 80% компонентів в ракетах і дронах з РФ, – Вікторія Вишнівська

Минулого тижня керівник ГУР Міноборони України Кирило Буданов підтвердив, що американські компанії причетні до потрапляння вбивчої електроніки до РФ, яку росіяни використовують для виробництва дронів та ракет.

Про це розповідає NewsWeek

За словами керівника української розвідки, єдиний спосіб заблокувати російські ракетні програми та можливості – зупинити потік напівпровідників до росіян. Проте з відомих причин цього не станеться, оскільки тут крутиться занадто багато грошей.

Старша дослідниця Незалежної антикорупційної комісії (НАКО) Вікторія Вишнівська, коментуючи заяву керівника української розвідки, уточнила журналістам, з яких саме країн важлива електроніка потрапляє в РФ та що з цим робити.

— З яких саме західних країн можуть походити комплектуючі до російських дронів та ракет?

— Передусім йдеться про США. Американська мікроелектроніка складає від 60 до 80% компонентів (в залежності від озброєння). Окрім цього, йдеться про виробництво в Німеччині та Швейцарії. З інших важливих, але географічно не західних країн, помітними у цьому сенсі є Японія, Тайвань та Південна Корея.

— Про які саме деталі (чи програмне забезпечення) йдеться мова?

— Ціла низка мікроелектроніки — від зовсім звичайної (діоди, флеш карти тощо) до більш специфічної, передусім програмованих логічних інтегральних схем, які відіграють важливу роль у функціонуванні цілої низки підсистем: навігації, управлінні, зв’язку тощо.

— Чи можуть ці деталі надходити в РФ через треті країни, для уникнення росіянами підозр та санкцій (ну, тобто не країна-виробник у даному випадку винна формально, а країна-перекупник)?

— Саме так деталі і надходять. Переважна, якщо не абсолютна, більшість компонентів йде з третіх країн: Гонконг, Китай, Туреччина, ОАЕ та країни, що межують з РФ. Прямі поставки мікроелектроніки з США і Європи дійсно зупинилися після 22 року, але в гру вступили схеми сірого імпорту – цілі цикли редистрибюції в країни з відсутніми або номінальними обмеженнями щодо експорту мікроелектроніки в РФ та відповідною відсутністю зобовʼязань перед західними країнами за такий експорт.

Вікторія Вишнівська

— Що Україна може в даному випадку зробити, щоб натиснути на країни, деталі з яких потрапляють до росіян?

— Україна не може диктувати експортну і санкційну політику іншим країнам з очевидних причин. Але ми можемо досліджувати як компоненти, так і шляхи постачання, аналізувати основні тенденції і прогалини санаційної політики так експортного контролю, а також відкрито комунікувати з іноземними урядами, виробниками та фінансовими установами основні ризики. Втім основна робота все ж таки за:

1. Урядами країн (в сфері первинних і вторинних санкцій, а також експортного контролю).

2. Виробниками мікроелектроніки, які мали б здійснювати більш всеосяжний контроль за рухом своєї продукції поза межами власних країн.

3. Правоохоронними органами та фінансовими установами, задачі яких розслідувати вже скоєні порушення в першому випадку і попереджувати підозрілі транзакції в другому.

За матеріалами: “Телеграф“