Чехія балансує між США та Китаєм у новій зовнішній політиці
Новий уряд прем’єр-міністра Андрея Бабіша заявив про готовність пожвавити відносини з Пекіном після тривалого періоду напруженості, одночасно зберігаючи близькість до позицій Вашингтона. Прага нині намагається знайти тонкий баланс між прагматичними економічними інтересами й політичними зобов’язаннями перед союзниками.
Про це розповідає NewsWeek
Телефонна розмова в середині січня між міністром закордонних справ Чехії Петром Мацінкою та послом США в Чехії Ніколасом Мерріком підтвердила, що чеська сторона обережно координує свої кроки відносно Китаю з тим, який простір залишатиме Вашингтон
«Це передусім означає повагу до цілей Вашингтона у зовнішній політиці, – зазначив він. – Але це не означає, що Китай слід ігнорувати назавжди»
Регулювання контакту з Пекіном: очікування на сигнали з Вашингтона
За інформацією чеських офіційних осіб, Прага вирішила не поспішати з офіційними візитами до Китаю. Бабіш, який повернувся на посаду прем’єра, нібито не планує відвідати Пекін раніше за президента США, чиї плани зустрічі з лідером КНР дадуть зрозуміліший сигнал щодо допустимого формату контактів.
У внутрішній коаліції Бабіша присутні сили, що наполягають на більш прагматичному підході до Китаю: окрім руху ANO, до уряду увійшли партія Петра Мацінки та ультраправі сили, які схильні до зміщення акцентів у бік торгівлі й інвестицій. Частина політиків дотримується думки, що економічна відсутність на китайському ринку була б помилкою для чеської економіки.
Попри це представники уряду наполягають, що зближення з Пекіном не означатиме повної відмови від підтримки Тайваню чи суверенітетних позицій, які раніше демонструвала Прага.
Китайська ініціатива й реакція Європи
Китай одночасно активізував дипломатичні зусилля у Європі, рекламував інвестиції та нові торговельні можливості для країн Центральної та Східної Європи. Пекін поглиблює контакти з окремими столицями регіону, пропонуючи інфраструктурні та інвестиційні проєкти, що змушує держави зважувати вигоди від співпраці з ризиками геополітичної залежності.
Для країн регіону питання балансу в стосунках із Китаєм є особливо чутливим через те, що послідовна підтримка Китаєм росії під час її повномасштабного вторгнення в Україну значною мірою підірвала довіру до Пекіна в багатьох європейських столицях.
Водночас інші європейські лідери, зокрема з Великої Британії, Франції та Німеччини, останнім часом здійснювали візити до Пекіна, намагаючись відновити діалог з Китаєм і водночас не розривати стратегічні відносини з США.
Економічні мотиви — доступ до ринку, інвестиції та технологічні ланцюги постачання — залишаються ключовими чинниками, які спонукають уряди шукати «золоту середину» у відносинах із двома наддержавами.
Важливим чинником у чеській політиці є також сприйняття ролі Тайваню: хоча попередній уряд робив сильний акцент на співпраці з Тайванею, нова адміністрація демонструє готовність зменшити видимість підтримки нього у публічній дипломатії на користь ширшої економічної співпраці з Китаєм.
Водночас експерти не очікують радикальних змін у офіційній позиції Чехії щодо Тайваню — зміни навряд чи стануть повним відходом від попередніх підходів, радше відбудеться переміщення акцентів у бік торгівлі й інвестицій.
Історично відносини з Китаєм у Чехії мали різкі коливання: частина політичного спектра прагнула перетворити країну на «врата» для китайських інвестицій до Європи, тоді як інші політики наголошували на ризиках надмірної залежності від Пекіна.
Деякі великі проєкти, анонсовані раніше як символи економічного співробітництва, не завжди були реалізовані або згодом застопорилися, що додатково ускладнює ухвалення рішень у нинішній ситуації.
При цьому Тайвань у певні періоди став навіть більшим інвестором у Чехії за КНР, адже тайванські компанії поступово розширюють свої позиції в Європі, особливо в секторах високих технологій.
Внутрішній вимір: як впливають політичні розколи
Політика Бабіша щодо Китаю значною мірою залежатиме від внутрішніх політичних пріоритетів і балансу сил у коаліції. Колишній досвід прем’єра у бізнесі, включно з контактами з азійськими ринками, формує його прагматичний підхід, але не робить його ревним прихильником будь-яких одноманітних рішень.
Бабіш має значний бізнесовий досвід і великий майновий портфель, що неодноразово ставало предметом політичних дискусій і судових розглядів. Щоб знизити ризик конфлікту інтересів, він публічно пообіцяв передати управління бізнес-групою в незалежний траст.
Внутрішні сутички між представниками виконавчої влади та президентом також впливають на зовнішньополітичний курс. Непорозуміння щодо призначень у кабінеті та звинувачення в політичному тиску створили додатковий фон для ухвалення рішень про міжнародні відносини.
У пошуках швидкого економічного ефекту Бабіш може активізувати дипломатичні поїздки до Азії, зокрема до Пекіна, Сінгапуру та В’єтнаму, але такі візити, ймовірно, відбудуться з огляду на реакцію США та зміни в глобальній геополітичній динаміці.
Експерти підкреслюють, що нинішній підхід Чехії навряд чи означатиме повернення до беззастережно прокитайської політики попередніх років. Нова позиція має бути збалансованою: відкритою для інвестицій і торгівлі, але водночас чутливою до безпекових та геополітичних ризиків, які становить зростаюче суперництво між США та Китаєм.
