Чи зобов’язана Україна компенсувати збитки за «блокаду» води та електроенергії до Криму
Російська влада Криму висуває вимоги до України щодо відшкодування збитків, пов’язаних із припиненням постачання дніпровської води та електроенергії на півострів після його окупації. Спікер так званого парламенту Криму Володимир Константинов заявив, що це питання може бути включено до майбутньої мирної угоди між Україною та рф.
Про це розповідає NewsWeek
Після появи російського плану з 28 пунктів щодо так званого врегулювання ситуації в Україні, окупаційна влада Криму запропонувала включити до можливого договору пункт про компенсацію збитків за припинення постачання води та електрики з 2014 і 2015 років. Подібні ініціативи не нові, однак вони супроводжуються як політичними, так і юридичними питаннями.
Позиція російської влади Криму та судові рішення
Володимир Константинов вважає, що саме зараз склалися політичні передумови для того, щоб порушити питання компенсації збитків Криму. Він наголосив, що «блокадні» позови до України будуть подаватися незалежно від умов майбутнього миру. Окрім того, за його словами, російська сторона планує звертатися до міжнародних інстанцій через федеральні органи влади рф.
«Зараз політично сформувалося вікно можливостей, як мені здається. У тому плані, що мирні переговори щодо України зараз перебувають в епіцентрі суспільної уваги та обговорюють усі питання, зокрема, як поцупити наші заморожені активи за кордоном… але ніхто не обговорює, як повернути Криму завдані збитки до СВО – ось ця тема цілком могла б бути 29-м пунктом мирного плану, і це було б дуже справедливо», – заявив Константинов.
Підконтрольний кремлю Арбітражний суд Криму вже задовольнив низку позовів від юридичних осіб щодо «блокади», ухваливши стягнення понад 5,3 мільярда рублів. Раніше кримські суди винесли рішення на користь позивачів щодо 2,5 трильйона рублів за водну «блокаду» та 3,15 трильйона рублів – за енергетичну. Загальна сума озвучених Константиновим претензій до України перевищує 10 трильйонів рублів, а раніше він навіть називав суму у 14 трильйонів. Також окупаційна влада планує рахувати збитки від продуктової, транспортної та банківської «блокад» і від ударів Сил оборони України по військових об’єктах у Криму.
Водночас об’єктивність озвучених сум перевірити неможливо, а кримські суди, що ухвалюють відповідні рішення, не визнаються Україною та міжнародною спільнотою. Моніторингова місія ООН нагадує, що відповідальність за забезпечення населення Криму водою несе саме російська федерація як окупаційна держава.
Український контекст: думки експертів і провал позовів
Голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров вважає, що включення питання компенсації за «блокади» до мирної угоди малоймовірне. На його думку, подібні заяви є спробою відволікти кримчан від актуальних соціальних та економічних проблем, таких як інфляція, зростання цін і безробіття. Чубаров підкреслив, що відповідати доведеться не за «водну та енергоблокади», а за державну зраду та сприяння анексії Криму в 2014 році.
Він також зазначив, що громадянські акції з блокади Криму у 2015–2016 роках були спрямовані на ускладнення забезпечення півострова росією та затримку її подальшої військової агресії.
В українському Центрі національного спротиву наголошують, що кримські «позови» є частиною політичної кампанії, мета якої – створити ілюзію масштабних збитків від дій України. Окупаційні структури отримали неформальні вказівки подавати позови навіть у випадках технічної недбалості російських підприємств, щоб формувати базу псевдопозовів для політичного тиску.
Юридичний статус кримських судів підтверджено рішенням Європейського суду з прав людини, який визнав їхню діяльність протиправною, а рішення – такими, що не відповідають міжнародним стандартам.
За даними «Асоціації реінтеграції Криму», більшість позовів щодо «водної блокади» були відкликані або не мали перспектив розгляду через нові обставини. Експерти наголошують, що активізація таких «судових процесів» може створити ризики для самої росії й відкрити шлях до справжніх комерційних позовів проти рф у юрисдикціях інших країн.
Кримські та російські позивачі вже кілька разів намагалися стягнути з України компенсацію за припинення подачі дніпровської води з 2014 року. Проте жоден із позовів не був успішним ані в українських, ані в міжнародних судах. Зокрема, у 2017 році Господарський суд Києва відмовився розглядати позов через несплату судового збору, а Європейський суд з прав людини згодом відхилив відповідну скаргу. У 2021 році рф подала скаргу до ЄСПЛ щодо блокування Північно-Кримського каналу, однак у 2023 році суд її не розглядав у зв’язку з виключенням рф з Ради Європи.
Національний лідер кримських татар, народний депутат України Мустафа Джемілєв не вірить у можливість розгляду міжнародними судами кримських «блокадних» позовів на користь росії і допускав можливість подати зустрічний позов у відповідь.
