Мінна небезпека у водах України: загроза для Європи та економіки
До 2014 року Україна володіла значним водним ресурсом: понад 63 тисячі річок, 40 тисяч озер, 1100 водосховищ та 400 тисяч ставків, що охоплювали 1,1 мільйона гектарів прісної акваторії. До цього слід додати морську акваторію Чорного й Азовського морів біля українських берегів.
Про це розповідає NewsWeek
Однак після окупації Криму та розгортання повномасштабної агресії з боку росії Україна зазнала величезних втрат своїх водних ресурсів через:
- окупацію прибережних територій,
- руйнування Каховського водосховища,
- масштабне мінування водойм.
Вода є ключовим елементом, що об’єднує значну частину материкової території, тому екологічна та техногенна шкода, спричинена війною, виходить далеко за межі України та зачіпає сусідні країни Європи.
«Водні шляхи в Україні – одні з основних артерій для того, щоб забезпечувати великий обсяг експорту і, відповідно, це безпосередньо впливає на економіку України, якщо ми не можемо використовувати водні шляхи. Україна – аграрна країна, і забезпечити логістику виключно залізничним та автомобільним транспортом неможливо».
Масштаби мінування та економічні наслідки
За даними Організації Об’єднаних Націй, понад 13 000 квадратних кілометрів водних шляхів в Україні залишаються замінованими. Майже за чотири роки масштабної війни росії проти України міни та нерозірвані снаряди забруднили не лише річки й озера, а й прибережні зони Чорного моря. Таке забруднення створює серйозні ризики не лише для українців, а й для іноземних громадян та сусідніх країн, зокрема Румунії та Болгарії, оскільки вибухонебезпечні предмети можуть переноситися течіями.
Мінування водойм паралізує експорт, оскільки водні шляхи є ключовими для логістики сільськогосподарської продукції та інших товарів. Заступник міністра економіки України Ігор Безкаравайний наголошує, що втрата можливості використовувати водний транспорт суттєво б’є по економіці.
Крім економічної шкоди, мінна небезпека у водах України залишається джерелом ризику для всього причорноморського регіону. За словами Наталії Дикул, консультантки з питань розмінування ПРООН, міни можуть переноситися течіями далеко за межі української території, досягаючи берегів інших країн.
Технології розмінування та тривале розв’язання проблеми
Водолази ДСНС вже очистили 190 квадратних кілометрів акваторії й вилучили понад 2800 вибухонебезпечних предметів з початку повномасштабного вторгнення, однак це лише 1,41% від загального забруднення. Для пришвидшення процесу розмінування все ширше використовуються підводні дрони та роботизована техніка, оснащена відеокамерами й гідролокаторами, що дозволяє обстежувати великі площі без ризику для водолазів. Все більше саперів проходить спеціалізоване навчання роботі з такою технікою.
Однак навіть найсучасніші технології не гарантують повного очищення вод, адже, як зазначає Сергій Рева з Державної служби України з надзвичайних ситуацій, бойові дії продовжуються, і нові міни постійно з’являються на вже розчищених ділянках. До того ж російська армія часто обстрілює гуманітарні місії з розмінування.
За приблизними оцінками, в Україні заміновано близько 137 тисяч квадратних кілометрів, що становить 23% території держави. Міни часто маскують, а окремі види встановлюють як мінні поля. Навіть після завершення бойових дій загроза для цивільного населення залишатиметься, адже, як свідчить досвід Афганістану, міни можуть нести небезпеку десятиліттями.
Наприкінці 2024 року адміністрація президента США Джо Байдена дозволила постачання протипіхотних мін в Україну. Міністерство закордонних справ України підкреслило, що російська федерація, не будучи учасником Оттавської конвенції, з 2014 року масово використовує протипіхотні міни як інструмент ведення війни, а від 2022 року їх застосування стало ще масштабнішим, що створило асиметричну перевагу для агресора.
Президент України Володимир Зеленський підписав указ про вихід країни з Оттавської конвенції із заборони протипіхотних мін, пояснивши, що росія ніколи не приєднувалася до цієї угоди та широко використовує міни на території України.
