Мізрах Ігор: відкритий лист деяким співвітчизникам

На початку війни я дав собі слово нікого не критикувати і не над ким не глузувати. Згуртованість Нації, спільна біда та спільна доля перестали бути газетними штампами, сповнивши життя новими сенсами, а душу – новими усвідомленнями.

Про це розповідає NewsWeek

У такі часи хочеться і треба бути терпимим, аби не образити людину однієї з тобою батьківщини і крові лише через те, що вона відрізняється від тебе словом, жестом або будь якою довоєнною дрібницею, пише politica.com.ua.

Війна, яка триває 58-й день, показала таку горду красу української Нації, що за щастя бути причетним до неї я готовий пробачити братам і сестрам все, що раніше, можливо, могло мене дратувати чи нервувати.

Якщо в мені й була гордовита зарозумілість, то війна випарувала її без сліду, іронія змінилася розумінням, хитрість делікатною прямотою, а знайомий багатьом авантюрний драйв чуйною стриманістю.

Військова підтягнутість і тривога за долю країни, розділена з мільйонами співгромадян, перетворили Мізраха, якого ви пам’ятаєте, на чуттєвого патріота, який не соромиться своїх емоцій та вчинків.