Перший публічний протест проти політичних репресій у СРСР: історія подій 1965 року
4 вересня 1965 року в Києві відбулася прем’єра культового фільму Сергія Параджанова «Тіні забутих предків», яка стала не лише подією в історії українського кіномистецтва, а й етапною віхою в боротьбі за права української інтелігенції. Саме на цій прем’єрі Іван Дзюба, Василь Стус і В’ячеслав Чорновіл організували перший відкритий протест проти політичних репресій радянської влади.
Про це розповідає NewsWeek
«4 вересня 1965 року в Києві відбулась прем’єра фільму режисера Сергія Параджанова «Тіні забутих предків». Цей геніальний фільм пронизаний атмосферою народного духу став одним із символів українського кіно. Під час прем’єри Іван Дзюба, Василь Стус і В’ячеслав Чорновіл влаштували акцію протесту проти масових арештів українських інтелектуалів, які пройшли напередодні. Це вплинуло на долю самого фільму, який радянська влада поставила «на полицю». Сам Сергій Параджанов зазнав переслідувань, а потім був заарештований. Проте, історія все розставила на свої місця. «Тіні забутих предків» назавжди залишились в золотому фонді світового кіно, а його критики та переслідувачі пішли в небуття».
Прем’єра, що проходила у київському кінотеатрі «Україна», перетворилася на центр суспільної уваги: Іван Дзюба оголосив про арешти української творчої інтелігенції. Відповіддю на це стало гучне протистояння — представники КДБ намагалися заглушити голос протесту гучномовцями, а Василь Стус і В’ячеслав Чорновіл закликали присутніх піднятися на знак незгоди. Хоча лише близько 50–60 осіб з 800 присутніх підтримали акцію, це стало важливою віхою у боротьбі за свободу слова.
Незважаючи на переслідування фільму та його творців у радянському союзі, стрічка здобувала визнання за кордоном, хоча часто її представляли як російський продукт. Так, на міжнародному кінофестивалі в Мар-дель-Плата фільм отримав другу премію, проте глядачі асоціювали його з росією через невідомість України у світі.
Вплив подій на українське суспільство
Протест 1965 року став першим відкритим виступом проти політичних репресій у радянській україні після сталінської епохи. Він мав значний вплив на подальшу долю багатьох учасників культурного процесу, зокрема і на родину Грабовських. Дитячі спогади про ці події збереглися в уривках розмов про арешти, демонстрації та обшуки у квартирах діячів культури.
У ті роки Клуб творчої молоді в Києві об’єднував активних митців, серед яких були Ігор Грабовський, Віктор Зарецький, Алла Горська, Лесь Танюк. Після акції протесту частину творчих ініціатив було згорнуто, а деякі з учасників зазнали утисків і втрат, як-от невиплату гонорарів за реставрацію кінострічок чи скасування сценаріїв.
Репресії торкнулися і мовного питання. Після подій вересня 1965 року сім’я Грабовських вирішила спілкуватися вдома лише українською, що стало своєрідною відповіддю на тиск влади. Цей крок мав глибокий символічний сенс, продовжуючи боротьбу за національну ідентичність.
Культурний і політичний резонанс
Відлуння акції протесту проявилося і в подальшій діяльності її учасників. Протягом трьох місяців після прем’єри Іван Дзюба написав знакову працю «Інтернаціоналізм чи русифікація?», в якій викрив колоніальну політику москви щодо України та інших республік. Саме ця книга стала важливою для формування нової української національної самосвідомості.
Вважається, що завдяки резонансу протесту радянська влада тимчасово утрималася від подальшого посилення репресій, і політика українізації, започаткована Петром Шелестом, протрималася ще кілька років.
Символічно, що через десятки років фільм «Тіні забутих предків» залишається визнаним шедевром світового кінематографу, а його автори та учасники протесту — прикладом відваги та боротьби за свободу.
Сергій Грабовський — кандидат філософських наук, член Асоціації українських письменників.
Погляди, висловлені у тексті, є авторськими.
