піти за США, залишитися з Данією чи діяти самостійно?

Парламентські вибори в Гренландії, заплановані на 11 березня, викликають безпрецедентний інтерес після заяви президента США Дональда Трампа про придбання цієї багатої ресурсами території. Коли гренландці йдуть на вибори, перед ними постає ключове питання, яке виходить далеко за межі внутрішньої політики.

Про це розповідає NewsWeek

За інших обставин вибори до Інацісартуту (парламенту Гренландії, який складається з 31 члена) минули б без уваги. Найбільший острів у світі з населенням лише 60 000 осіб рідко потрапляє у новини.

Три шляхи майбутнього

Так тривало до моменту, коли Дональд Трамп у грудні 2024-го, ще до своєї інавгурації, висловив зацікавленість у тому, щоб взяти під контроль територію, яка багата ресурсами і має стратегічне розташування.

Цей крок сколихнув усю Європу, а особливо Данію, яка є членом НАТО і до якої фактично належить Гренландія (Копенгаген контролює зовнішню та монетарну політику, а гренландці – більшість внутрішніх питань).

Це означає, що тепер усі погляди будуть прикуті до виборів 11 березня, призначених прем’єр-міністром Гренландії Муте Егеде після заяв Дональда Трампа. І хоча звичайні внутрішні питання є частиною виборчої кампанії, головне питання зрозуміле: піти за США, залишитися з Данією чи прагнути до незалежності?

Більшість гренландців не воліють стати американцями і жодна з п’яти партій у парламенті не виступає за це. Егеде – разом із прем’єр-міністеркою Данії Метте Фредеріксен – чітко дав зрозуміти, що Гренландія, яка є автономною територією в Королівстві Данія, не продається і що лише гренландці можуть вирішити її майбутнє.

Цікаво, що нещодавно парламент ухвалив закон, який забороняє як анонімні, так і іноземні пожертви на виборчу кампанію.

Але що, якщо їм надійде пропозиція, від якої вони не зможуть відмовитися?

Сполучені Штати вперше виявили інтерес до острова в 19-му столітті, і ця територія насправді розташована ближче до Північної Америки, ніж до європейського континенту. Безпека Гренландії вже гарантована авіабазою США на півночі країни.

Арктика, звичайно, перебуває в орбіті інтересів великих держав. Як Китай, так і Росія активно працюють у регіоні не лише через прибуткові рідкісноземельні метали у регіоні, але й завдяки тому, що завдяки потеплінню тане морський лід і так відкриваються прибуткові торговельні шляхи. Навіть якщо острів найближчим часом не стане американським, у майбутньому з Вашингтоном може виникнути певна угода про вільну торгівлю чи асоціацію.

Батьківщина або прибуток

Знову ж таки, гренландці можуть бути консервативними. Там, де інші помічають можливості для прибуткового бізнесу, багато хто дбає про батьківщину, яку слід зберегти. Зараз у Гренландії є лише дві шахти, і на останніх виборах у 2021 році переважало популярне рішення – обмежити розвідку нафти та газу та заборонити видобуток урану.

Ось тут і з’являється Данія. Троє з п’яти політичних партій хочуть незалежності від Данії, включно з лівою партією «Народна громада» прем’єр-міністра Егеде, яка посіла перше місце чотири роки тому і, ймовірно, знову фінішує першою. Те саме стосується нинішнього коаліційного партнера правлячої партії, соціал-демократичної партії «Вперед», яка прагне другого місця. Партія ліберальних демократів, яка вважає за краще залишатися в союзі з Данією, також показує хороші результати в останніх опитуваннях і цілком може ускладнити будь-яке створення коаліції та напрямок, яким зрештою піде Гренландія.

Хоча більшість гренландців каже про прагнення незалежності, вони також воліють зберегти свій рівень життя. Тому територія значною мірою залежить від Данії. Острів став данською колонією у 1814 році. Зараз 50 відсотків експорту Гренландії йде до Данії, а 60 відсотків її імпорту – з Данії. Половина населення працює в державному секторі, який Копенгаген значною мірою фінансує через гранти. Щоб посилити безпеку навколо острова, минулого місяця уряд Данії пообіцяв виділити 2 мільярди євро (2,16 мільярда доларів) на покращення оборони Арктики.

У Гренландії є комісія, яка працює над тим, як би виглядав можливий розрив із Данією. По суті, це вимагатиме трьох кроків.

По-перше, потрібно було б домовитися з Копенгагеном про те, як виглядатиме відокремлення; по-друге, має бути позитивний результат референдуму про незалежність у Гренландії; і, нарешті, парламент Данії мав би дати зелене світло всім цим починанням.

Партії, які виступають за незалежність, хочуть, щоб референдум відбувся протягом наступного чотирирічного мандату. Та, з огляду на невизначеність навколо Гренландії, не схоже, що референдум станеться у 2025 році.