Путін в гостях у Алієва. Росія втрачає вплив на Кавказі?

Джошуа Кучера

Під час свого першого за останні шість років візиту до Азербайджану очільник Росії Володимир Путін сказав, що вражений тим, як розвивається столиця країни.

«Баку перетворюється на оазис, я б сказав, у регіоні», — сказав він на зустрічі 19 серпня з президентом Азербайджану Ільгамом Алієвим.

Це була влучна фраза.

За останні кілька років Азербайджан справді став найбільш гостинним місцем для російського лідера в бурхливому південнокавказькому регіоні.

Вірменія стрімко відвертається від свого колишнього союзника, тоді як Грузія, незважаючи на її власну кризу у відносинах із Заходом, залишається глибоко недружньою територією для Путіна.

Тим часом удома Путін має справу з несподіваним проривом українських військових у Курську область, який російські військові не змогли відбити.

У Баку сяючий Алієв привітав Путіна у своїй резиденції обіймами, а перша леді та віцепрезидентка Мехрібан Алієва поцілувала його. Путін був приємно враженим «сімейною атмосферою», в якій його прийняли.

Але гостинності Алієва є межі, і Баку продовжує грати одразу на кількох полях у межах своєї усталеної багатовекторної зовнішньої політики. На Кавказі у 2024 році це може бути найкращим варіантом, на який може розраховувати Путін.

Попри усмішки та обійми Азербайджан вже певний час домагається виключення Росії з регіональної політики, в яку донедавна Москва була глибоко залучена.

Нагірний Карабах..без Росії

Протягом десятиліть Росія разом зі Сполученими Штатами та європейськими країнами відігравала ключову роль у дипломатичних зусиллях із вирішення конфлікту між Азербайджаном та Вірменією. Але Азербайджан, вважаючи, що мирний процес став майданчиком для впливу зовнішніх сил у регіоні, протягом останніх місяців зумів витіснити Росію та інші іноземні держави з цього процесу і став працювати над мирним договором з Вірменією сам на сам.

Ще однією невдачею для Росії є те, що Азербайджан нещодавно оголосив, що вилучає з переговорів про угоду спірне питання, а саме транспортне сполучення між основною територією Азербайджану і його ексклавом Нахічевань через південну Вірменію, відоме під азербайджанською назвою Зангезурський коридор.

Хоча цей маршрут має критичне значення для Азербайджану, він також являє собою шанс для Росії закріпитися в регіоні.

Вірменія та Азербайджан спочатку домовилися, що маршрут буде охоронятися прикордонною службою ФСБ, і Москва все ще плекає надії, що це положення буде зафіксовано в остаточній угоді.

У цьому контексті коментарі Путіна в Баку щодо мирних переговорів виглядали дещо жалюгідно.

«Якщо ми можемо щось зробити, щоб ми могли підписати мирну угоду з Азербайджаном і Вірменією, завершити делімітацію і демаркацію кордону, про що ми багато говорили, розблокувати логістику і економіку, ми були б дуже раді», – сказав Путін.

Інші, ще більш складні, питання навіть не згадувалися.

У травні високопоставлений російський чиновник заявив, що Москва сподівається відкрити консульство в Карабасі, території, за яку і точиться тривалий конфлікт між Вірменією та Азербайджаном.

Зараз Азербайджан повністю контролює цю територію після того, як його наступ у вересні 2023 року призвів до втечі всього населення регіону, яке налічувало сто тисяч етнічних вірмен. Але новина про можливе російське консульство викликала тривогу серед азербайджанців, які побачили в цьому прихований план Кремля відновити російський і, можливо, вірменський вплив на території.

Напередодні візиту Путіна російське агентство ТАСС взяло інтерв’ю у посла Азербайджану в Москві Полад Бюльбюль огли та запитало у нього про це.

Він м’яко засвідчив опір Азербайджану цій ідеї, туманно зазначивши, що в Азербайджані «поле роботи для консульств обмежене». Після інтерв’ю ТАСС Бюльбюль огли звернувся до пов’язаного з урядом Азербайджану веб-сайту Haqqin і опублікував правку, яка знову делікатно сигналізувала про спротив Баку: «Я не казав, що в Карабасі може з’явитися російське консульство. Я сказав, що питання на стадії обговорення».

Алієв і Путін у своїх публічних виступах не згадували про консульство.

Тим часом, під час зустрічі двох лідерів у Баку, в іншій частині міста, колишній радник Путіна Рубен Варданян продовжував сидіти у в’язниці. Він – один із кількох офіційних осіб колишньої підтримуваної Вірменією невизнаної Нагірно-Карабахської Республіки, які були заарештовані після азербайджанського наступу, який повернув під контроль Баку цю територію минулого року.

Напередодні візиту Путіна Союз вірмен Росії надіслав йому звернення з проханням підняти питання карабахських в’язнів. Це питання також залишилося поза увагою.

А от знаходити спільну мову в економічних відносинах між двома країнами було легше. Коли Алієв відвідав Москву в квітні, головна увага була зосереджена на розширенні транспортної мережі, що з’єднує Росію через Азербайджан з Іраном і портами в Перській затоці. Проєкт має критично стратегічне значення для Росії, яка намагається перенаправити свої торговельні зв’язки на схід і південь після того, як її відносини із Заходом зруйнувалися після її повномасштабного вторгнення в Україну в 2022 році.

Хоча Азербайджан також може отримати вигоду від розширення торгівлі, короткий обмін думками між двома лідерами в Баку виглядав так, ніби Росія зацікавлена більше. Загальний товарообіг між двома державами становить «трохи більше 4 мільярдів доларів, що є хорошою цифрою», – сказав Алієв.

«Але це не відповідає потенціалу наших можливостей», – додав Путін.

Коли зустрічі 19 серпня завершилися, лідери Росії та Азербайджану оголосили, що підписали угоди на такі теми, як продовольча безпека та інспекція праці. У Баку буде відкрито новий російсько-азербайджанський університет, і країни почнуть спільне виробництво нафтових танкерів.

Для деяких азербайджанців цей скромний висновок розкрив те, що вони вважали справжньою причиною візиту: шанс для Путіна виглядати так, ніби він має союзників, коли він насправді перебуває в міжнародній ізоляції.