11 років війни: родина прикордонників чекає на компенсацію за житло
Валерія Маркуш
Про це розповідає NewsWeek
«Ти знову все втратила, знову втратила дім, чоловіка, ти далеко від дому з двома дітьми і не знаєш, що тобі робити», – розповідає Оксана Бондаренко, яка вже 11 місяців чекає на повернення свого чоловіка Віталія з російського полону. Подружжя Бондаренків є прикордонниками та двічі переселенцями. Віталій став на захист країни ще з початку війни в Україні, він – один із тих, хто останнім покинув «Азовсталь» у 2022 році.
З 2014 року сім’я змушена жити в орендованих квартирах, оскільки їхній будинок досі під окупацією. Вони подали заяву на грошову компенсацію від держави, але на виплату чекають вже шість років.
Труднощі життя в умовах війни
Подружжя Бондаренків вважає себе сім’єю військових, адже вже багато років служать в різних підрозділах. Віталій, учасник АТО, на початок великої війни працював старшим техніком у Держприкордонслужбі, а Оксана була діловодом. Вони працювали в Маріуполі, і для них це вже друга фаза війни: у 2014 році вони залишили своє село Бойківське, яке було окуповане.
«Хотілося для дітей майбутнього, а його в окупації не було б. Тому ми виїхали», – зазначає Віталій.
Про початок повномасштабної війни Оксана дізналася від чоловіка, який перебував на службі. У той день вона залишилася вдома з дітьми. «Зранку 24 лютого я почув літак десь над морем, потім пролунав вибух. Ми почали готувати техніку та чекати команди», – згадує він. Віталій зміг повернутися додому лише через тиждень, щоб зібрати необхідні речі. Остання зустріч сім’ї в орендованій квартирі відбулася 5 березня 2022 року.
«Він залетів додому і сказав, що можливості зустрітися вже не буде. Поцілував і сказав: «Я сподіваюся і вірю в свої сили».
Оксана залишалася з дітьми вдома, поки не сталася серйозна загроза, коли три авіабомби впали поблизу їхнього будинку. «Ми жили в районі, де відбувалися важкі бої. Вже готові були виїхати на окуповану територію, щоб уникнути обстрілів», – ділиться вона.
Пошук нового життя після війни
22 березня Оксана знайшла волонтера, який допоміг їй та її дітям виїхати з Маріуполя. Шлях до Запоріжжя пролягав через 17 блокпостів. Далі сім’я переїхала в Полтаву. «Це морально дуже важко», – згадує Оксана про втрату дому і чоловіка.
Віталій продовжував боротися в Маріуполі, вивозячи поранених військових, і незабаром потрапив у полон. Оксана дізналася про це з новин. «Якби ми не вийшли, то вже б точно не вижили», – говорить Віталій про свій вихід із заводу «Азовсталь».
Після полону Віталій отримав другу групу інвалідності, що призвело до його звільнення з військової служби. Сім’я залишилася працювати в прикордонній частині та чекає на грошову компенсацію за житло, на яку вони мають право, оскільки є переселенцями, які захищали країну.
Наразі Оксана та Віталій сподіваються отримати виплату, але вже ведуть боротьбу за грошову компенсацію, яка затримується. «Сумно, що ми з 2014 року на війні, на орендованих квартирах і ще не отримали кошти на купівлю власного житла», – резюмує Оксана.
