Треба розуміти, що російська агресія проти країн Східної Європи — лише питання часу – Олександр Левченко
Олександр Левченко, історик, дипломат, посол України в Хорватії та БіГ (2010-2017 рр.):
5 грудня 1994 року Україна підписала Будапештський меморандум про гарантії безпеки і ядерне роззброєння з США, Великою Британією та Росією. Потім до тексту Меморандуму долучилися Франція та Китай. 29 років тому Україна підтвердила свою відмову від третього за розміром ядерного арсеналу світу, покладаючись на міжнародні гарантії безпеки. Відповідно до положень Будапештського меморандуму держави-підписанти зобов’язалися поважати суверенітет, незалежність і територіальну цілісність України, а також утримуватися від погрози силою, чи застосування сили та економічного тиску. Модель безпеки, заснована на Будапештському меморандумі, себе не виправдала. Росія грубо порушила свої зобов’язання, напала на Україну і навіть погрожує їй ядерною зброєю, отриманою від Києва. Таким чином, в умовах екзистенційної загрози РФ, Україна більше не може покладатися на порожні обіцянки і обирає стратегічний курс на вступ до НАТО. Як проміжний етап, Україна розраховує на колективні безпекові гарантії, визначені на саміті НАТО у Вільнюсі.
У розвиток цієї ініціативи Київ розпочав також консультації з Євросоюзом. Між тим, незважаючи на те, що Москва є грубим порушником положень Будапештського меморандуму, Київ сподівається, що Вашингтон, Лондон, Париж та Пекін не відмовилися від взятих зобов’язань. Незважаючи на те, що вони не договірного характеру, але вони зафіксовані у важливому міжнародному документі. Тому Київ сприймає допомогу США, Великобританії і Франції як певне виконання взятих зобов’язань щодо гарантії територіального суверенітету України. Сподіваємося, що і Пекін притримується наданих Києву гарантій, тому що якщо ні, то треба заявити про вихід з цього важливого міжнародного документу та поінформувати штаб-квартиру ООН. Будапештський меморандум став клаптиком паперу для офіційної Москви на який вона взагалі не зважає, але щодо інших членів ядерного клубу, то надана Києву допомога дуже вітається, але вона недостатня, щоб видворити російські війська з української території і забезпечити територіальну цілісність країни. Україна отримує допомогу від США на рівні Афганістану, до його повного захоплення талібами.
Тобто сума коштів для боротьби з талібами дорівнює сумі коштів боротьби з величезною російською армією. Зрозуміло, що вона недостатня, хоча зараз взагалі під питанням виділення американської допомоги Києву. Відповідь на запитання республіканським конгресменам та сенаторам, скільки Україні потрібно коштів, щоб перемогти Росію дуже проста: точно не стільки скільки виділялося для боротьби з Талібаном, яку до речі афганський уряд програв. Талібан у десятки разів слабший російської армії, яка має потужні військово-космічні сили, великий військово-морських флот, а також численні сухопутні війська десь. Збільшення фінансування України у декілька десятків разів приведе до швидкої поразки Росії. Та буде достатньо навіть збільшення у 10 разів. Це для розуміння чи достатньо ЗСУ виділяється зовнішня фінансова підтримка. Київ розуміє, що цих коштів, на жаль, виділено ніколи не буде, тож радіє усьому, що взагалі дають союзники.
5 грудня ц.р. посли країн ЄС розпочали обговорення вступних переговорів з Україною в рамках підготовки до Саміту 14-15 грудня в Брюсселі. Успіхи у реформуванні та адаптації до європейських стандартів України визнані Європейською комісією, яка рекомендувала Європейській Раді відкрити переговори про вступ української держави до ЄС. Україна розраховує, що такі переговори розпочнуться вже під час грудневого Саміту ЄС, адже для України прискорення темпів євроінтеграції стане моральною підтримкою на тлі воєнних тягарів, особливо важкої зимової кампанії. Ми розуміємо, що в європейській спільноті є країни, які сумніваються, чи варто підтримувати українців. Дуже турбує відверто антиукраїнська риторика угорського прем’єра Віктора Орбана. Але Київ покладається на здатність ЄС досягати єдності, яка була вже неодноразово продемонстрована.
Треба розуміти, що російська агресія проти країн Східної Європи — лише питання часу, у випадку, якщо російська армія не буде розбита на полі бою в Україні. Москва не відмовляється від агресивних планів: для цього вона збільшує видатки на оборону до третини від усього бюджету, нарощує виробництво озброєння та імпортує його з Ірану та Північної Кореї. Країни, розташовані на східному фланзі НАТО мають часові рамки максимум три роки, щоб підготуватись до стримування російської агресії, якщо хочуть уникнути війни. Про це в інтерв’ю польському виданню Nasz Dziennik заявив голова Бюро національної безпеки Польщі Яцек Сєвєра. Німецьке товариство закордонної політики повідомляло, що Росія може напасти на країни НАТО і в у них є 5-9 років на підготовку до відбиття нападу. Однак, Сєвєра зазначає, що часовий проміжок може бути набагато менший. За оцінками європейських експертів, найближчі роки варто використати для створення потенціалу на східному фланзі НАТО, який стане чітким сигналом для стримування російської агресії. Для цього необхідно не лише укріпити оборону за рахунок збільшення контингенту НАТО у країнах-членах Східної Європи, а й за допомогою посилення військової підтримки України, що дозволить завдати більших втрат ЗС РФ. Від перебігу подій на полі бою в Україні буквально залежить майбутнє європейської безпеки. Росія не приховує своїх агресивних намірів проти країн Східної Європи. Відбиття російської агресії на полі бою в Україні допоможе уникнути величезних матеріальних і людських втрат для оборони Європи.
