Війна створила низку бар’єрів, що ускладнюють роботу приватних виконавців — адвокатка Investment Lawyer Group
Попри нормативні адаптації до умов воєнного часу, реалізація виконавчого провадження на практиці залишається складним завданням — війна створила низку реальних бар’єрів, що ускладнюють роботу як державних, так і приватних виконавців. На це у своїй колонці для Borg.expert звернула увагу Анна Піхотенко, адвокатка адвокатського об’єднання Investment Lawyer Group.
Про це розповідає NewsWeek
Анна Піхотенко
Серед основних перешкод вона виділила наступні:
1. Територіальна недоступність. Значна частина території України перебуває під тимчасовою окупацією або в зоні бойових дій. Це унеможливлює доступ виконавців до майна боржників, розташованого в таких регіонах. Наприклад, арешт нерухомості чи транспортних засобів на окупованих територіях фактично заморожений до моменту їх звільнення.
2. Логістичні труднощі. Руйнування інфраструктури, перебої з електропостачанням та проблеми з транспортом ускладнюють як доставку виконавчих документів, так і організацію виїзду виконавців на місця.
3. Фінансова нестабільність. Економічні наслідки війни — спад ділової активності, масове безробіття, зростання інфляції — прямо впливають на спроможність громадян і бізнесу виконувати зобов’язання. Часто навіть за наявності судового рішення боржник не має фінансової можливості для його виконання.
4. Обмеження доступу до реєстрів. У перші місяці війни спостерігалися перебої в роботі державних реєстрів, таких як Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень, Державний реєстр речових прав на нерухоме майно тощо. В подальшому зазначені реєстри не працювали також через кібератаки.
5. Мораторії та пільги Запровадження мораторіїв на стягнення певних видів заборгованості захищає вразливі верстви населення, але водночас ускладнює захист прав стягувачів, які також можуть перебувати у скрутному становищі.
«Проте, не зважаючи на складні умови, державні та приватні виконавці продовжують працювати там, де це можливо. У мирних регіонах активно використовуються електронні інструменти, такі як автоматизована система виконавчого провадження (АСВП), яка дозволяє дистанційно накладати арешти на рахунки боржників чи направляти запити до банківських установ», — підкреслила Піхотенко.
Також вона зауважила, що приватні виконавці, на відміну від державних, мають більшу гнучкість у виборі справ, що дозволяє їм зосереджуватися на тих провадженнях, які реально можливо виконати. Водночас державні виконавці часто перевантажені справами, які «зависають» через воєнні обставини.
Загалом адвокатка зазначила, що незважаючи на безпрецедентні виклики, система примусового виконання судових рішень в Україні продовжує працювати — адаптуючись до нових реалій, балансуючи між захистом прав стягувачів і новими обмеженнями. Законодавчі зміни створили необхідні інструменти для оперативного реагування на загрози, а виконавці — як державні, так і приватні — продовжують виконувати свої функції там, де це можливо.
Водночас, за її словами, війна чітко висвітлила вразливі місця системи: надмірну залежність від фізичного доступу до майна, обмежений цифровий інструментарій у деяких процесах, нестабільну роботу реєстрів та потребу у більш гнучкому підході до організації виконавчих дій.
«Ці проблеми не нові, але в умовах повномасштабного вторгнення вони стали критичними», — каже Піхотенко.
Разом із тим, за словами адвокатки, ситуація створила підґрунтя для довгоочікуваних змін. Розширення функціональності автоматизованої системи виконавчого провадження, поступова цифровізація документів, можливість дистанційної взаємодії з банками, нотаріусами та реєстрами — все це має стати не тимчасовим рішенням, а сталою практикою. Додаткової уваги потребує і кадрова підтримка виконавців, особливо в регіонах, де навантаження суттєво зросло.
«У перспективі, як не прикро це казати, саме війна може стати каталізатором для модернізації виконавчої системи, як з технологічного, так і з управлінського погляду. А це, у свою чергу, дозволить підвищити ефективність стягнення у мирний час. Що є не менш важливим для правової системи держави загалом», — резюмувала вона.
