Візантійський хор з Нідерландів: як нідерландці співають українською і зберігають традиції
На околиці Утрехта, у церкві Святого Івана Хрестителя, звучить український гімн та старовинні пісні, які виконує Візантійський хор. Цей колектив, що вже майже 75 років представляє Україну у Нідерландах, складається переважно з нідерландців, більшість з яких не володіє українською мовою, але зберігає й популяризує українську пісенну традицію у світі.
Про це розповідає NewsWeek
«Голландські козаки» та українські традиції у Нідерландах
Візантійський хор з Утрехта відомий своїм унікальним репертуаром – від візантійсько-слов’янського літургійного співу до українських народних та церковних пісень, багато з яких виконуються понад століття. Серед учасників хору лише один є українцем, ще один має українське коріння, а решта – нідерландці, які відкрили для себе українську культуру завдяки музиці.
Артисти виступають у вишиванках і шароварах, вивчають твори Шевченка та Леонтовича, а сам хор отримав прізвисько «голландські козаки». Учасники зізнаються, що спів українською мовою викликає у них сильні емоції, навіть якщо вони не завжди розуміють зміст слів.
«Коли вони почали співати, щось сталося з усім моїм тілом. Я мало не розплакався, чого ніколи раніше не було. Подумав: що це за музика, яка змушує мене плакати, навіть коли я не розумію тексту чи того, про що вони співають? Вони просто казали «Отче наш», – розповідає про першу зустріч з хором нідерландець Бен Ренсен.
Історія хору бере початок з української семінарії в еміграції, яку очолював музикознавець і диригент Мирослав Антонович. Він після радянської окупації Західної України переїхав до Нідерландів та започаткував хор, який з 1951 року об’єднує місцевих жителів навколо української музики. Сімейні традиції участі у хорі передаються з покоління в покоління, як у родині Петера Аммерлаана, який вже тридцять років співає у колективі.
Успіх і виклики легендарного колективу
Візантійський хор за свою історію гастролював у США, Канаді, країнах Європи, виступав у Вестмінстерському абатстві, соборі Паризької Богоматері та двічі у базиліці Святого Петра у Ватикані. Після одного з виступів Папа Іван ХХІІІ відзначив особливу силу української пісні, що «співає із сумом», але не втрачає надії.
Нідерландці досконало засвоїли українську фонетику завдяки методиці Антоновича: кожна пісня була записана латиницею з розбивкою на склади і нотами, а також перекладена нідерландською для розуміння змісту. Це дозволило хору зберегти автентичне звучання навіть без знання мови.
Нині диригент Річард ван Вліт, чиє хорове життя також почалося під керівництвом Антоновича, зберігає традиції і шукає нових учасників. Після пандемії кількість хористів зменшилася з 25 до 15, а молодь не поспішає приєднуватися до колективу. Проте популярність хору залишається високою, а його місія – зберігати українську пісню – незмінною.
В останні роки до хору приєднався лише один українець – Володимир Карман із Тернополя. Він відзначає важливість того, що нідерландці підтримують українські традиції та співають пісні, знайомі з дитинства багатьом українцям.
Колектив планує нові гастролі Європою, проте до України не повертається через триваючу війну. Хористи переконані, що після перемоги знову заспівають для української аудиторії, якщо зможуть зберегти унікальний склад і традиції хору.
