КраїнаКультураНовиниСуспільство 21.09.2025, 15:49

Як бердянці у Львові зберігають пам’ять про рідне місто

Багато мешканців Бердянська, які через війну були змушені покинути рідне місто, продовжують зберігати його пам’ять і культуру навіть за тисячі кілометрів від Азовського узбережжя. Уже другий рік поспіль бердянці організовують у Львові святкування Дня міста, відтворюючи атмосферу рідного дому та підтримуючи одне одного.

Про це розповідає NewsWeek

Свято «Вечір біля моря» об’єднало переселенців

Цьогорічний захід отримав назву «Вечір біля моря». Учасники свята малювали водойму, виготовляли паперові кораблики, смакували традиційними стравами й співали пісні біля ватри. Приєдналися до святкування й переселенці з інших окупованих міст, які підтримують бердянську громаду у Львові.

Катерина, одна з організаторок, згадує перші місяці окупації міста:

«Коли відбувалися мітинги, нам по всьому місту глушили зв’язок, щоб це не потрапляло в соцмережі. Але люди все одно знімали, показували, що Бердянськ – це українське місто».

Особисті історії: спогади про Бердянськ і мрія про повернення

Тетяна, яка народилася та виросла у Бердянську, розповідає, що покинула місто не одразу — пів року жила в окупації, брала участь у проукраїнських мітингах. Вона згадує шкільні роки, проведені біля моря, і ділиться спогадами про свого собаку, якого не змогла забрати з собою під час евакуації. Маяк для неї став символом надії та повернення додому. Тетяна наголошує, що мріє про деокупацію міста та зустріч із рідними.

Катерина, яка двічі пережила вимушене переселення — спочатку з Донецька до Бердянська, а потім до Львова, — розповідає про любов до міста з дитинства. Вона згадує затишок, спокій та комфорт, які відчувала на набережній і пляжах, і як ці моменти стали частиною її життя та спогадів її сина, який також сумує за домом.

Під час святкування бердянці діляться історіями про рідне місто, малюють море, створюють символічні кораблики — усе це допомагає їм зберігати зв’язок із Бердянськом та підтримувати одне одного далеко від дому.

Пам’ять про рідний дім: спільний досвід переселенців

Владислав, переселенець із Нікополя, долучився до заходу, розповідаючи, як важливо не втрачати зв’язок із рідними місцями, навіть якщо довелося залишити їх через війну. Він згадує своє дитинство біля Дніпра, перші враження від Азовського моря та незабутні відчуття, які залишилися в пам’яті на все життя.

Катерина Никифоренко, ще одна учасниця заходу, малює море, символізуючи ті спогади й емоції, які пов’язані з рідними містами. Вона наголошує, що подібні події допомагають переселенцям не лише поділитися своїми історіями, а й зберегти ідентичність, адже «міста продовжують жити в нас».

За даними Управління Верховного комісара ООН у справах біженців, станом на початок вересня 2025 року в Україні нараховується близько 3,7 мільйона внутрішньо переміщених осіб, а ще близько 5,6 мільйона українців знайшли прихисток за кордоном.

День Бердянська у Львові, 2025 рік