Як нотаріально засвідчити переклад документа: порядок та нюанси
Щоб перекладений документ набув юридичної сили, його необхідно засвідчити у нотаріуса. Приватний або державний нотаріус підтверджує відповідність змісту перекладу оригінальному тексту документа.
Про це розповідає NewsWeek
Порядок нотаріального засвідчення перекладу
У випадку, якщо нотаріус володіє необхідною мовою, він самостійно виконує засвідчення перекладу документа. Якщо ж знання мов недостатньо, переклад здійснює кваліфікований перекладач, а нотаріус засвідчує справжність підпису перекладача. Для цього фахівець повинен надати документи, що підтверджують його особу та кваліфікацію.
Під час одночасного здійснення перекладу та нотаріальної дії застосовуються такі правила:
- Переклад і оригінал розміщуються на одній сторінці, яку поділено вертикальною лінією: ліворуч розташовується оригінальний текст, праворуч – переклад.
- Переклад має містити увесь текст оригіналу та завершуватися підписами.
- Під обома текстами ставиться підпис перекладача, якщо переклад виконав саме він.
- Під оригіналом і перекладом нотаріус проставляє посвідчувальний напис.
- Якщо переклад створено на окремому аркуші, його приєднують до оригіналу, прошнуровують і скріплюють підписом та печаткою нотаріуса.
Особливості оформлення для українців за кордоном
Громадяни України, які перебувають за межами країни, можуть скористатися цією послугою у консульських установах України.
«Якщо під час нотаріальної дії одночасно засвідчується підпис перекладача та/або правильність перекладу документа, це вважається двома окремими діями, кожна з яких отримує свій реєстровий номер».
Додатково варто знати про афідевіт — це письмова урочиста заява, у якій підтверджуються або спростовуються певні факти юридичного характеру. Зазвичай афідевіт використовують за кордоном, коли неможливо легалізувати або апостилювати документ.
До документів, для яких може знадобитися афідевіт, належать:
- довідки з Державного реєстру речових прав на нерухомість;
- документи без підписів і печаток, зокрема роздруковані електронні довідки;
- підтвердження місця проживання, утримання дитини, родинних зв’язків, джерел фінансування, досвіду роботи, відсутності шлюбу та інше.
