Як врятували унікальні етнозаписи Донеччини: історія касет

Майже сотня магнітних касет із обрядовими та ліричними піснями Донеччини збереглися завдяки діям переселенки Лариси Поліщук. Записи, зроблені етномузикологинею Оленою Тюриковою під час польових експедицій, перш ніж опинитися в архіві, пройшли через блокпости та кілька переїздів родини.

Про це розповідає NewsWeek

Касети містять автентичні багатоголосні виконання, давні манери співу й репертуар, який сьогодні у значній частині регіону вже недоступний через окупацію більшості населених пунктів. Більшість цих записів існували в одному примірнику, тож їхнє збереження має не лише наукове, а й культурне значення для ідентифікації регіону.

Лариса Поліщук — підприємиця з Добропілля, яка раніше шила домашній текстиль і продавала його у власному магазині. Саме вона під тиском обставин витягла з небезпеки архівні касети, які збирала й систематизувала етномузикологиня Олена Тюрикова.

«Вона запитала, чи буду я в Донецьку, чи зможу забрати деякі речі: костюм, який був відтворенням костюму, який є в музеї Гончара, касети із записами. Вона сказала, які саме касети забрати. І я все поскладала в сумку».

Перевезення матеріалів через російські блокпости у 2014 році та під час подальших переміщень було ризиковим: люди не знали, чого очікувати від перевірок, а підписані касети й традиційний костюм могли привернути увагу. Попри це записи залишалися у Лариси до 2022 року — вона шукала можливості для оцифрування, але не завжди знаходила відповідне обладнання або фахівців. Частину матеріалів використала для досліджень донька Лариси.

Переїзди і збереження архіву

Після початку широкомасштабної війни сім’я виїхала до Львова. Лариса везла з собою найцінніше: вишивальну машину та частину тканин, а також касети, які донька попросила обов’язково взяти. У Львові жінка долучилася до виробництва військового й побутового одягу, шила вишиванки та трикотаж із вишивкою, організовувала майстерню та продавала продукцію переселенцям і тим, хто повертався до домів.

Восени 2024 року Лариса повернулася у Добропілля та знову забрала касети з собою. Пізніше, коли в місті почалися обстріли й пошкодили магазин, майстерню й гараж, сім’я повернулася до Львова. Паралельно Лариса продовжувала шукати можливості для оцифрування архіву: вона отримала часткове фінансування в межах гранту організації Smarta для проєкту «Амбасадорки мирних змін», що дозволило розпочати роботу над матеріалом.

Оцифрування та унікальність записів

Частину касет уже оцифрували в Лабораторії музичної етнології Львівської національної музичної академії імені Миколи Лисенка. Завідувач лабораторії Юрій Рибак опрацьовує записи: у фонді наразі близько 96 касет із підписами й інколи докладними вкладками про походження записів. Однак технічний стан носіїв погіршений — плівки іноді рвуться, тож під час оцифрування доводиться розбирати та відновлювати касети.

Архів містить широкий спектр матеріалу: обрядові календарні твори (колядки, щедрівки), весільний репертуар, петрівчані пісні, козацькі пісні та лірику — пісні побутового й родинно-побутового характеру. Для Донеччини характерне багатоголосся, коли кожен голос є самостійним, тоді як у інших регіонах частіше фіксують гомофонно-гармонічне виконання.

Оцифровані матеріали з близько 30 касет оприлюднено в цифровому архіві фольклору, де їх уже можна слухати та використовувати у наукових і практичних проєктах https://folklore.kh.ua/site/collection/3. Музикознавці готові ширше популяризувати записи: передавати їх хорам і фольклорним колективам, допомагати у розшифруванні текстів і нотуванні.

Лариса мріє про повне оцифрування всіх касет і подальшу систематизацію: прослухати кожен запис, фіксувати тексти пісень, записувати ноти, в ідеалі видати книгу й організувати переспіви матеріалу. Вона наголошує, що пісня — це географічна ідентифікація людей і їхньої приналежності до України, яку не так легко переписати або відтворити заново.

• Нематеріальна культурна спадщина — це традиції, пісні, ремесла, звичаї та навички, що передаються від покоління до покоління і формують унікальність регіону.
• Станом на листопад 2025 року на Донеччині задокументовано 29 елементів нематеріальної спадщини; частина з них уже внесена до Національного переліку НКС України

Проєкт із збереження та оцифрування фольклору Донеччини триває: наразі це важлива ініціатива збереження культурної пам’яті, котра дає шанс відтворити й популяризувати унікальні голоси регіону.