Європа готує варіанти відповіді на гібридні атаки росії – можливі кібератаки та військові навчання
Європейські країни та НАТО дедалі частіше стикаються з гібридними атаками з боку росії, які включають дронові атаки, діяльність агентури, втручання в інформаційний простір і диверсії на критичній інфраструктурі. Ці події змушують Європу розглядати сценарії відповідей, які ще кілька років тому здавалися неможливими.
Про це розповідає NewsWeek
Нові підходи до захисту та реагування
Серед варіантів, які активно обговорюються на найвищому рівні, – спільні наступальні кібератаки проти росії, удосконалення механізмів встановлення відповідальності за гібридні атаки Москви, а також проведення несподіваних військових навчань під егідою НАТО. Про це повідомляють високопосадовці європейських урядів та дипломати ЄС. Останнім часом російські безпілотники неодноразово порушували повітряний простір Польщі та Румунії, а також спричиняли збої у роботі аеропортів і військових баз у різних країнах Європи. До цього додаються радіоелектронні перешкоди GPS-сигналів, вторгнення російських літаків і кораблів, диверсії на залізничних лініях, які використовуються для допомоги Україні.
«Росіяни постійно тестують межі – якою буде реакція, як далеко вони можуть зайти?» – зазначила міністерка закордонних справ Латвії Байба Браже. За її словами, потрібна «більш проактивна відповідь». «Сигнал подає не розмова – а дія», – сказала вона в інтерв’ю POLITICO.
За оцінками аналітичного центру Globsec, лише з січня по липень у Європі зафіксовано понад 110 диверсій та спроб атак, здебільшого у Польщі та Франції. Масштаб і частота таких дій з боку росії є безпрецедентними.
Європейська відповідь: від оборони до активних дій
Європейські столиці змінюють риторику і підходи до реагування на провокації. Польща, зокрема, відрядила 10 тисяч військових для охорони критичної інфраструктури після диверсії на залізничній лінії між Варшавою та Києвом. Прем’єр-міністр Дональд Туск прямо звинуватив росію у «державному тероризмі», а глава європейської дипломатії Кая Каллас наголосила на необхідності «сильної відповіді» на такі «екстремально небезпечні» загрози.
Міністр оборони Італії Ґвідо Крозетто запропонував комплексний план дій, який передбачає створення Європейського центру протидії гібридній війні, формування 1500-осібної кіберкоманди та підрозділу військових експертів зі штучного інтелекту. Польський міністр закордонних справ Радослав Сікорський закликав країни переглянути протоколи безпеки, оскільки «росія явно посилює свою гібридну війну проти громадян ЄС».
Попри жорсткі заяви, питання конкретних дій залишається відкритим. Європейці діють у межах закону, тоді як росія систематично його порушує. Французький дослідник Кевін Лімоньє зауважив, що перед ЄС стоїть етична дилема: «чи варто цивілізованим країнам відповідати тими самими методами, що і агресор?».
Поки що деякі держави, як-от Німеччина та Румунія, впроваджують жорсткіші правила щодо знищення дронів над важливими об’єктами. Окрему увагу приділяють кібервідповідям: Данія, Чехія і Велика Британія мають досвід наступальних кібероперацій, а Латвія пропонує атакувати ключові елементи російської військової інфраструктури, зокрема технопарк «Алабуга», енергетичні об’єкти та залізницю, що використовується для транспортування зброї.
Підсилення оборони та демонстрація сили
Останні інциденти призвели до посилення протиповітряної оборони НАТО на східному фланзі. Навіть ці заходи викликають різку реакцію у росії: Дмитро Медведєв заявив, що європейці «мають тремтіти, як тварини, яких ведуть на забій».
В Альянсі підкреслюють, що не планують застосовувати «дзеркальні» методи росії, але не виключають асиметричних відповідей. Колишня речниця НАТО Оана Лунгеску вважає, що організація має оперативно інформувати суспільство про відповідальність росії за гібридні атаки, а також проводити несподівані навчання біля кордонів з рф, зокрема у Литві чи Естонії.
Центр передового досвіду з протидії гібридним загрозам у Гельсінкі продовжує навчати партнерів та розробляти політики для адаптації до нових викликів. Високопосадовці НАТО наголошують на необхідності посилювати колективну відповідальність за атаки та демонструвати готовність швидко перекидати ресурси й адаптуватися до змінної загрози.
