Європа пришвидшує резервний план на випадок виходу Трампа з НАТО

Європейські країни активізували роботу над резервним планом оборони на випадок, якщо США виведуть свої війська з Європи або відмовляться брати участь у колективних заходах в межах НАТО. Ініціатива передбачає посилення ролі європейських держав у системі командування альянсу та розвиток власних оперативних і логістичних спроможностей, щоб зберегти стримування проти росії та забезпечити безперервність оборонних можливостей.

Про це розповідає NewsWeek

Посадовці, які працюють над цією концепцією, деякі називають її “Європейське НАТО”; вони прагнуть залучити більше європейських офіцерів до ролей у командуванні та управлінні альянсом і доповнювати американські ресурси власними силами.

“Плани, які неофіційно обговорюються під час неформальних бесід та вечерь у рамках НАТО та поза її межами, не мають на меті скласти конкуренцію нинішньому альянсу. Європейські чиновники прагнуть зберегти фактор стримування щодо Росії, оперативну безперервність та ядерну надійність навіть у тому разі, якщо Вашингтон виведе війська з Європи або відмовиться прийти їй на допомогу, як погрожував президент Трамп”

Чому план з’явився і які ризики він адресує

Ініціативи, що з’явилися минулого року, відображають занепокоєння частини європейських урядів щодо надійності США як гаранта безпеки. Поштовх до активнішої роботи над резервними структурами дала низка кроків і заяв з боку адміністрації США, зокрема спекуляції про територіальні рішення та протиріччя навколо зовнішньополітичних кроків у регіонах на кшталт Близького Сходу.

У відповідь країни Європи переглядають порядок управління, підготовку і маршрути логістичного перекидання підкріплень до східного флангу — зокрема до Польщі та країн Балтії. Серед ключових напрямів роботи — координація протиповітряної та протиракетної оборони, забезпечення шляхів постачання та проведення скоординованих великих навчань без безпосередньої присутності США.

Поворот Берліна та формування коаліції

Зіграла роль і зміна позиції Німеччини: тривалий час Берлін не підтримував ідею суттєвого посилення європейського оборонного суверенітету, віддаючи перевагу ролі США як головного гаранта безпеки. Але, за даними посадовців, позиція змінилася під впливом сумнівів щодо довгострокової надійності американського партнерства в періоди політичної нестабільності у Вашингтоні.

Цей крок сприяв ширшій підтримці серед інших європейських держав — зокрема Великої Британії, Франції, Польщі, країн Північної Європи та Канади. План дій у надзвичайних ситуаціях розглядають як форму «коаліції добровольців» у межах НАТО: спільні заходи, механізми взаємодопомоги та узгоджені процедури для збереження стримування.

“Ми вживаємо запобіжних заходів і проводимо неформальні переговори з групою однодумців-союзників, і будемо сприяти заповненню прогалини в НАТО, коли це буде потрібно”, — зазначила посол Швеції в Німеччині Вероніка Ванд-Даніельссон.

Після зміни позиції Берліна дискусії перейшли до практичних військових питань: управління системами протиповітряної та протиракетної оборони, маршрути перекидання підкріплень, логістика, а також планування і проведення масштабних навчань у разі відходу американських військ. Саме технічні та ресурсні аспекти виявляються найскладнішими для швидкої реалізації плану.

До ключових викликів належать:

• обмежені можливості європейських розвідувальних супутникових систем і засобів раннього попередження;
• неоднорідність підготовки, устаткування та стандартів між арміями різних країн;
• логістична складність перекидання великих контингентів і матеріально-технічного забезпечення;
• відмова або обмеження у застосуванні призову в багатьох державах, що ускладнює швидке нарощування людського ресурсу.

У цьому контексті відновлення призову у деяких країнах згадують як один із інструментів зміцнення готовності. “Я не збираюся давати поради жодній європейській країні, але з точки зору громадянської освіти, національної ідентичності та національної єдності, мабуть, немає нічого кращого, ніж обов’язкова військова служба”, — заявив президент Фінляндії Александер Стубб.

Крім того, дедалі більше ключових посад у системі командування НАТО обіймають європейські офіцери, а низка великих навчань уже проводиться під керівництвом європейських сил, особливо у Північній Європі. Водночас питання розвідки та ядерного стримування залишаються проблемними: швидко замінити американські супутникові системи, засоби спостереження й раннього попередження неможливо, тому Франція і Велика Британія посилюють свої здатності у відповідних напрямах.

Отже, розроблений резервний план покликаний мінімізувати ризики для європейської безпеки у разі раптової зміни позиції США, при цьому він не має на меті створення альтернативи нинішнім механізмам НАТО, а радше служить доповненням і страховкою для підтримання колективного стримування.