Євросоюз потребує нового рішення щодо статусу українських біженців
Понад 4,3 мільйона громадян України отримали тимчасовий захист у країнах Європейського Союзу. Однак цей статус, який мав діяти обмежений період, вже кілька разів був продовжений, і зараз Єврокомісія пропонує подовжити його до березня 2027 року. Водночас ЄС не має чіткої стратегії, яка б дозволила вирішити довгострокову долю українських біженців.
Про це розповідає NewsWeek
Правова невизначеність і обмеження на ринку праці
Тимчасовий захист для українців, який запроваджено у 2022 році, за правилами не може тривати більше трьох років. Проте через постійні атаки російської армії та нестабільну ситуацію в Україні, причини для повернення додому не зникли. Така невизначеність створює численні труднощі для українців на європейському ринку праці та житла: багато роботодавців не бажають укладати контракти з тими, хто може бути змушений залишити країну найближчим часом.
Потреба у новому правовому статусі для українських біженців стає дедалі нагальнішою.
«Потреба в стратегічному підході, зорієнтованому на майбутнє, стає дедалі гострішою», – каже Мартін Вагнер, радник з політики у Віденському Міжнародному центрі розвитку міграційної політики (ICMPD).
Водночас інтеграція українців у систему притулку та визнання їх біженцями є неприйнятною для більшості країн ЄС. Національні системи просто не витримають такого навантаження: наприклад, у Чехії лише кілька сотень заяв на притулок розглядається за рік, а українців із захисним статусом там близько 400 тисяч. Крім того, українська влада не зацікавлена у тому, щоб її громадяни залишалися за кордоном назавжди, адже країна гостро потребує робочої сили, особливо у регіонах, що межують із лінією фронту.
Тенденції до інтеграції та пошук нових рішень
Опитування Управління ООН у справах біженців, проведене влітку 2024 року, свідчить про зниження частки тих українців, хто планує чи сподівається повернутися додому: таких лише 61%, тоді як рік тому їх було 76%. Експерти зазначають, що бажання повертатися визначається насамперед ситуацією в Україні, а не умовами життя у країні перебування. Чим довше люди залишаються у ЄС, тим глибше інтегруються у місцеві спільноти, особливо діти. Це може вплинути на рішення багатьох сімей не повертатися навіть після завершення війни.
У ЄС існують механізми надання довгострокового статусу, але вони здебільшого розраховані на тих, хто може забезпечити себе економічно. Отже, найбільш вразливі категорії населення – пенсіонери, матері з дітьми, особи з інвалідністю – ризикують залишитися без захисту у разі скасування тимчасового статусу.
Серед запропонованих рішень – спеціальний дозвіл на проживання Reconstruction Permit, який дозволить українцям залишатися у ЄС до 10 років із можливістю періодичних візитів до України. Інші експерти пропонують надати українцям постійний статус перебування. Проте ці ініціативи поки що не набули широкої підтримки.
Через складність узгодження спільного європейського законодавства, питання вирішення статусу українських біженців залишається політично чутливим. Європейський Союз планує призначити спеціального посланця, який працюватиме над пошуком альтернативи нинішньому тимчасовому захисту та розробкою загальноєвропейського рішення разом із державами-членами та Україною. У Брюсселі побоюються, що без єдиного підходу українці можуть масово переїжджати у ті країни, де створені найкращі умови, що здатне призвести до напруження між членами ЄС.
