Загадка бойового походу армії Вагнера на Москву
Олександр Левченко, історик, дипломат, посол України в Хорватії та БіГ (2010-2017 рр.):
Бойовий похід армії Вагнера на Москву залишається загадкою в тому сенсі, хто, крім Євгена Пригожина, міг його організувати і спланувати. Залишається величезна кількість відкритих питань про те, чи були Пригожин і ті, хто його підтримував, готові йти до кінця, хто ці люди, що начебто володіють величезним впливом, які наважилися виступити проти Путіна, чи це був просто інсценізований переворот з деякими іншими цілями. Багато чого б уточнило, коли отримати відповідь де конкретно зараз знаходиться Євген Пригожин. Перше питання, якщо Пригожин дійсно думав напасти на Володимира Путіна, чи забезпечив він раніше безпеку членів своєї сім’ї – тобто матері, яку він дуже поважає, дружини і трьох дітей (двох дочок і сина). Відомо, що син зараз служить в армії Вагнера в Сирії, тому він має відносний захист. А ось щодо двох доньок, дружини та матері, ми не маємо точної інформації. Якщо вони залишилися в Петербурзі, то все, що сталося, може пахнути величезним фарсом. Якщо хтось піде на Путіна, він повинен розраховувати на те, що може постраждати не тільки він, а й його найближчі родичі. Глава Вагнера знав це дуже добре. Тоді б він ніколи не пішов у смертельну боротьбу з Кремлем (навіть якби позиціонував свою боротьбу тільки з Шойгу і Герасимовим), щоб залишити в біді своїх найдорожчих і найближчих людей. Це абсолютно зрозуміло. Якщо члени родини залишилися в Росії, то «державний переворот» може бути маніпуляцією. Коли ж дружина, дві доньки та мати покинули РФ в останній момент, то «марш справедливості на Москву» був дійсно серйозним проектом зміни влади в Кремлі. У цьому випадку залишається відкритим питання, як Пригожин зможе непомітно перебратися з Ростова-на-Дону і кудись сховатися. Їхати безпосередньо до білоруського кордону було б самогубством. Ховатися десь на території Російської Федерації навіть маючи високих покровителів, коли тебе шукає вся ФСБ – це місія нездійсненна. Тоді єдиний варіант – Пригожин мав би спробувати кудись дістатися до державних кордонів. Найближчою була б Грузія. Можна навіть поїхати на узбережжя Чорного моря і спробувати вийти з вод РФ морем, хоча будьте впевненими, що там все добре під контролем прикордонної служби. Добиратися на автомобілі безпосередньо до грузинського кордону довше, але легше його перетнути, звичайно, нелегально. Але навіть ці сценарії здаюються не надто серйозними. Але інших практично і немає. Зрозуміло, що їздитимуть не на позашляховиках, а на якомусь непримітному старенькому авто, та й то колоною максимум у дві машини. Тому ми всі розуміємо, що Євген Пригожин не може просто фізично зникнути, як у якомусь феєричному шоу. Справді, може, якщо його ліквідують і десь сховають його останки.
Відомо, що всі військові, які брали участь в поході на Москву, підпадають під амністію і можуть підписувати контракти з Міноборони. Пригожин обіцяв виплатити по 50 мільйонів рублів членам сімей пілотів російського літака і семи гелікоптерів, збитих армією Вагнера під час наступу на Москву. Загинуло 39 пілотів і супроводжуючих осіб, що суперечить заяві Пригожина про те, що під час рейду ПВК “Вагнера” на Москву не було пролито жодної краплі російської крові. Також дуже сумнівна угода Пригожина з Кремлем, де можна було б врахувати як бажання Пригожина так і інтереси Володимира Путіна. Незважаючи на те, що вони знайомі з початку дев’яностих років минулого століття, ще в епоху бандитського Петербургу, коли Путін і Пригожин заробили свої перші мільйони, нинішня напруга між цими двома особами вже не знає меж. З одного боку, Путін не звик отримувати ультиматуми від підлеглих, а з іншого – він дуже добре розуміє аргумент сили. У будь-якому випадку Росія в серйозній біді і на межі розвалу, і в Москві виявилося багато зіпсованого. Заворушення в Росії послабили Путіна таким чином, що могли б допомогти Україні контрнаступати проти російських військ на своїй території та принести користь сусіднім країнам. Запровадження надзвичайного стану, руйнування доріг та іншої транспортної інфраструктури і стрімке будівництво окопів свідчать про те, наскільки велика паніка охопила Кремль, про що також свідчить втеча Путіна з Москви в безпечне місце.
«Захід з нетерпінням чекає знищення російської цивільної інфраструктури та вбивства росіян. Це Захід усе почав! – проістерив, витираючи сльози, відомий російський пропагандист Володимир Соловйов. Але, як і Путін, він показав своє боягузтво і слабкість. Російський президент втік літаком з Москви, яку мав захищати від наступаючих вагнерівців, а Соловйов не наважився покінчити життя самогубством як російська медіа-ікона, яка завжди закликала націю до боротьби та жертовності, і таким чином дав би сигнал суспільству про свою категоричну незгоду з перебігом катастрофічних подій. Стало зрозуміло, що Путін і Соловйов занадто дорого цінують своє життя і що їхні заклики до росіян віддати все, включаючи життя, за Росію-матінку є нічим іншим як обманом і провокацією.
Президент України Володимир Зеленський провів низку телефонних розмов із західними партнерами – президентом США Байденом, прем’єр-міністром Канади Трюдо та президентом Польщі Дудою, під час яких обговорив, чи можуть останні події в РФ вплинути на хід війни в Україні, а також безпекову ситуацію в регіоні. Чим довше триває російська агресія, тим більша деградація в самій Росії. У Російській Федерації сформувалася група невдоволених управлінням Путіна високопосадовців силових структур, чиновників і олігархів, які вирішили продемонструвати серйозність своїх намірів, а також можливість створити умови для початку переходу влади, який може бути добровільним або примусовим. Багато людей у Росії з радістю зустрічали «вагнерівців» і приносили їм їжу та воду. Проте не лише вони допомагали найманцям. Слабкість Росії багатьом очевидна, і тепер спроби перехопити владу в Кремлі будуть тільки наростати, оскільки при найменшій загрозі російський диктатор Путін миттєво зникає, відмовляючись брати на себе відповідальність і шукати рішення. У Росії також зростатиме хаотизація та анархія. Єдиний раціональний сценарій, який гарантує передбачуваність для всіх – це чіткий перехід влади в РФ, обов’язкова зміна путінської еліти. Росія також вкотре показала, що не готова до дипломатичного вирішення питання війни. Київ не бачить сенсу в переговорах з Москвою, адже Володимир Путін вже поступово втрачає владу.
