Захоплюючі комікси про сучасну наркополітику

Щоб привернути увагу до проблеми недосконалості та навіть абсурдності сучасної політики в сфері наркотиків, фахівці Благодійного фонду “Надія та Довіра” й Національної Гарячої Лінії з питань наркозалежності та ЗПТ підготували комікси. Яскраві, кольорові зображення у легкій та доступній формі змальовують реальні ситуації з життя людей, які живуть з наркозалежністю, та пацієнтів замісної підтримувальної терапії (ЗПТ – це спосіб лікування залежності від опіоїдів з доведеною ефективністю).

Про це розповідає NewsWeek

Дата презентації коміксів припадає на 26 червня, коли у різних містах світу проходять акції під гаслом “Підтримати! Не карати!” (“Support. Don`t punish”), покликані привернути увагу до проблем та потреб людей, які вживають наркотики. Україна зі своїм сильним сектором громадянського суспільства також залучена до проведення заходів 26 червня.  Всеукраїнське об’єднання людей з наркозалежністю VOLNa”, Всеукраїнське об’єднання наркозалежних жінок “ВОНА” та фахівці Благодійного фонду “Надія та Довіра”, Національної Гарячої Лінії з питань наркозалежності та ЗПТ спільно відстоюють право України на гуманну, людиноорієнтовану наркополітику, що спирається на доказову медицину та прогресивні світові підходи й практики.

“Ні для кого не є секретом, що повномасштабна війна є суттєвим викликом для економіки нашої держави. Щоб вижити – нам потрібно бути гнучкими, впроваджувати прогресивні підходи. Заощадити кошти платників податків можна, якщо не лише “де-юре”, але і “де-факто” припинити переслідування споживачів наркотиків. Лише вдумайтеся, через те, що в Україні законодавчо зафіксовані мізерні дози наркотичних речовин для власного споживання, колосальні ресурси йдуть на оплату праці поліціянтів, суддів та на функціонування в’язниць, – зазначає керівниця Національної Гарячої Лінії з питань наркозалежності та ЗПТ Катерина Грицаєнко. – Замість того, щоб боротися з наркобізнесом, виявляти ворожих агентів та протистояти організованій злочинності – у полі зору правоохоронної системи і надалі залишаються наркоспоживачі, які по суті є людьми, що потребують спеціалізованого лікування та доступу до програм зменшення шкоди”.

Іншою не менш гострою проблемою залишається недоступність програми ЗПТ для всіх, кому показаний цей метод лікування. Обмеження викликані рядом факторів – це і територіальна віддаленість, і неукомплектованість медзакладів персоналом, і  відмова від реалізації науково доведеного лікування – замісної підтримувальної терапії через недостатню рентабельність для медзакладу.

Хоча загальна картина оптимістична, і програма ЗПТ розширюється навіть в умовах повномасштабної війни, існують міста, у яких це життєво необхідне лікування – під ризиком згортання. Наприклад, відповідна загроза реальна для м. Лозова Харківської області.

Крім того, хоча зараз медзаклад сам визначає потребу в ліках, у ряді регіонів стати пацієнтами всі, кому показаний даний вид лікування, – не можуть через черги до державної програми ЗПТ. Для людей, які вживають ін’єкційні наркотики, це загроза для життя, здоров’я та благополуччя, оскільки весь цей час існує загроза інфікуватися ВІЛ, вірусними гепатитами, померти від передозування та потрапити за грати.

Ризикують бути позбавленими лікування ЗПТ також люди, які втрачають здатність самостійно пересуватися. Сучасна нормативно-правова база побудована таким чином, що лежачому пацієнту має принести замісний препарат член сім’ї. При цьому самі пацієнти – стають старшими і або ж у зв’язку з війною змінюють регіони проживання. Відповідно, не у всіх є рідні, які можуть отримати для них ліки.

Водночас, Гаряча Лінія фіксує випадки, коли правоохоронці використовують прогалини у законодавстві. Фактично, лікарі часто опиняються перед вибором: не надати лежачому пацієнту лікування, чи надати з ризиком опинитися за ґратами через недосконалість законодавства.

Інша категорія людей, які часто залишаються без життєво необхідного лікування, – це мобілізовані до лав Сил Оборони пацієнти ЗПТ.

На жаль, алгоритм забезпечення препаратами ЗПТ у лавах Сил Оборони – досі не розроблений. З іншого боку, програма медичних гарантій має стосуватися як мобілізованих, так і цивільних, проте на практиці людина може опинитися у віддаленій військовій частині, без доступу до лікування.

“Якщо вже пацієнтів ЗПТ – мобілізовують, то і доступ до лікування для них має бути забезпечений, оскільки навіть у пенітенціарному секторі програма ЗПТ працює”, – переконані представники громадських організацій.

Що стосується проблемних моментів у роботі програми ЗПТ в Україні – то, в першу чергу варто відзначити те, що частина пацієнтів не має можливості скорегувати дозування в бік збільшення. Фактично, кожна десята скарга, яку фіксують фахівці Національної Гарячої Лінії з питань наркозалежності та ЗПТ, стосується поганого самопочуття, яке зберігається на фоні прийому замісного препарату. Це створює суттєвий вплив на утримання у програмі та може знижувати привабливість лікування ЗПТ для пацієнтів.

Усі ці перелічені моменти дають змогу представникам громадянських організацій, можливість говорити про те, що наркополітика в Україні  досі є каральною. На думку активістів, основні зміни повинні стосуватися декриміналізації споживачів наркотиків на тлі збільшення доступності та привабливості програм зменшення шкоди, лікування та ресоціалізації.